На сьогоднішній день медичною наукою глибоко досліджено природу такого захворювання як епілепсія. Хвороба обумовлена ​​переважно вивільненням глутамінової кислоти. Цей та кілька інших факторів провокують розвиток епілептичного нападу. Ламіктал ефективно нейтралізує причини, що призводять до рецидиву хвороби, та поступово стабілізує емоційне тло пацієнтів.

Інструкція із застосування Ламіктала

Для досягнення терапевтично значущого результату дуже важливо проводити лікування відповідно до передбачених інструкцією схем та рекомендацій. Дозування медикаменту обумовлено віком пацієнта та іншими препаратами, які приймаються одночасно з ламікталом. Щоб бути готовим до різних проявів дії засобу, важливо ознайомитись з його побічними діями та лікарською взаємодією.

Склад та форма випуску

Препарат випускається у формі звичайних таблеток та розчинних (жувальних) таблеток, по 10 штук у пачці. Звичайні таблетки мають коричнево-жовтий колір, закруглені кути, квадратну форму, на поверхні з одного боку видавлено напис, з іншого боку видавлено цифру, що вказує на дозування (25, 50, 100 мг). Розчинні таблетки мають майже білий або білий колір, квадратну форму (із закругленими кутами), з одного боку є гравіювання, з іншого боку відомості про дозування (100, 25, 5 мг). Склад таблеток представлений у таблиці:

Фармакодинаміка та фармакокінетика

Протиепілептичний препарат блокує натрієві канали. У нейронах він викликає блокаду пульсації, що безперервно триває, пригнічуючи патологічний викид глутамінової кислоти (служить причиною розвитку нападів епілепсії). Медикамент не дає розвиватися деполяризації, спричиненої глутаматом. Ламотриджин досягає максимальної концентрації через 2,5 години після абсорбції.

Активна речовина пов'язується з еритроцитами та гемоглобіном на 55%. Метаболізм препарату відбувається під дією ферменту глюкуронілтрансферази та дигідрофолатредуктази. Внаслідок дії індукторів утворюються глюкуроніди, що виводяться нирками. Період напіввиведення метаболітів дорівнює 24-35 годин. Зниження коефіцієнта кліренсу препарату спостерігається у хворих на синдром Жільбера. У дітей кліренс ламотриджину нижчий, період напіввиведення дорівнює 7 годин.

Показання до застосування

Правила та показання до призначення Ламіктала залежить від вікової категорії пацієнтів:

1. Пацієнти віком від 12 років: при генералізованих та парціальних нападах епілепсії, у тому числі при тоніко-клонічних судомах та нападах, властивих хворобі Леннокса-Гасто.
2. Пацієнти від 2 до 12 років: для лікування генералізованих та парціальних нападів епілепсії, у тому числі при тоніко-клонічних судомах та нападах, властивих хворобі Леннокса-Гасто. Лікар може ухвалити рішення через деякий час (якщо епілепсія взята під контроль) скасувати інші антиепілептичні засоби та залишити один ламіктал. Препарат може призначатись для лікування типових абсансів.
3. Пацієнти віком від 18 років: профілактика розладу настрою (депресія, гіпоманія, манія та змішані захворювання).

Спосіб застосування та дозування

Рекомендації щодо прийому препарату Ламіктал передбачають прийом таблеток повністю, пероральним шляхом, запиваючи водою. Медикамент у формі розчинних (жувальних) таблеток перед прийомом потрібно залити водою так, щоб поверхня таблетки була прихована. Існує кілька підходів та схем прийому препарату, залежно від віку та особливостей захворювання.

Ламіктал у лікуванні епілепсії

Препарат застосовується у дозах, які залежать від вікової категорії пацієнта. Передбачено окремий режим прийому Ламіктала при монотерапії та при комплексному лікуванні. Усередині кожного режиму існують рекомендації щодо кожної вікової групи. Окрема схема лікування розроблена для пацієнтів, які страждають на біполярний афективний розлад. Рішення про призначення медикаменту приймається лікарем після врахування всіх наявних факторів стану пацієнта.

Монотерапія Ламікталом

Для пацієнтів віком від 12 років терапія починається із добового дозування 25 мг. Тривалість початкового етапу – два тижні. На наступні 14 днів дозування збільшується до 50, а надалі кожні 7–14 днів дозування зростає на 50–100 мг до досягнення оптимальної терапевтичної ефективності. Після цього призначається підтримуюча доза 100-200 мг один раз на добу. В окремих випадках підтримуюча доза становить до 500 мг.

Терапія Ламікталом для пацієнтів віком від 3 до 12 років при типових абсансах передбачає призначення добового дозування 0,3 мг/кг та розподіляється на два прийоми – перші два тижні. На наступний двотижневий період дозування підвищується вдвічі. Далі збільшення має становити не більше 0,6 мг/кг кожні 7–14 днів. Підтримуюча доза обчислюється від 1 до 10 г/кг – раз чи дві/добу.

Комбіноване лікування

Пацієнтам старше 12 років, які отримували лікування з використанням вальпроєвої кислоти у поєднанні з іншими протиепілептичними препаратами (ПЕП) або без них, призначається лікування Ламікталом з найменшої дози (25) на добу, з періодичністю через добу, тривалістю 14 днів. Далі прийом здійснюється щодня протягом додаткового двотижневого періоду. На наступному етапі дозування зростає на 25–50 мг – 7–14 днів. Після досягнення терапевтичного ефекту призначається щоденна підтримуюча доза 100–200 мг.

Пацієнтам, які проходять одночасне лікування ПЕП або іншими препаратами, що стимулюють глюкуронування ламотриджину, призначається Ламіктал по 50 мг на добу – два тижні. Далі дозування піднімається до 100 ще на два тижні. На наступному етапі дозування підвищують на 100 мг (не частіше ніж один раз на 7–14 днів). Після досягнення клінічної ефективності призначається підтримуюча терапія по 200-400 мг на день (у два прийоми). В окремих випадках доза збільшується до 700.

Пацієнти, які приймають медикаменти, що не впливають на глюкуронування ламотриджину, починають лікування Ламікталом з дози 25 мг на добу в перші два тижні, далі відбувається підвищення до 50. Після до появи клінічно значущих результатів лікування триває зі збільшенням дозування на 50-100 мг кожні. 7-14 днів. Підтримуюча доза становить 100-200 мг на добу.

Діти віком від 3 до 12 років, які приймають лікарські препарати вальпроєвої кислоти у поєднанні з іншими ПЕП або без них, отримують початкову добову дозу Ламіктала з розрахунку 0,15 мг на кг перші два тижні. Далі на наступні два тижні дозування піднімається до 0,3 мг/кг. Дозу збільшують кожні 7–14 днів на 0,3 мг/кг. При досягненні прийнятного результату призначається підтримуюча доза з розрахунку від 1 мг до 5 мг/кг на добу. Пацієнтам молодше трирічного віку медикамент призначається лише у вигляді розчинних таблеток.

Лікування біполярного афективного розладу

Для хворих старше 18 років, які приймають вальпроати, терапія має починатися з 25 мг на добу. Прийом перші два тижні має здійснюватися через день, а наступні два тижні щодня. Потім добове дозування зростає до 50, а дозування, що підтримує, становить 100 мг на день. Пацієнтам, які одночасно приймають стимулятори глюкуронування ламотриджину та не проходять курс терапії вальпроатами, Ламіктал призначається, починаючи з дози 50 на два тижні, далі 14 днів до 100 мг на добу.

Починаючи з п'ятого тижня, добове дозування становить 200, а з шостої 300 мг. Після досягнення терапевтичного ефекту призначається підтримуюча доза – 400 мг. Якщо Ламіктал призначається в режимі монотерапії, то початкове дозування становитиме 25 мг на добу. З п'ятого тижня дозування підвищується до 100 мг, далі призначається добова доза 200 мг.

особливі вказівки

Ламіктал при депресії та інших порушеннях психіки повинен бути обережним. Рекомендується дотримання особливих вказівок:

1. Протягом перших 8 тижнів лікування можуть розвиватися висипання на шкірі. Деякі призводять до розвитку синдромів Стівенса-Джонсона або Лайєлла, які вимагають госпіталізації пацієнта та відміни лікування. Такі випадки трапляються одноразово на кожні 500 осіб при епілепсії та на кожну 1000 при біполярних розладах, у дітей – 1 на 100–300 осіб. Факторами розвитку висипу є висока початкова доза, перевищення швидкості підвищення дозування, поєднання з вальпроатами.
2. Зміна дози препарату потрібна при початку або відміні прийому гормональних контрацептивів, тому що етинілестрадіол і левоноргестрел підвищують кліренс ламотриджину вдвічі.
3. Тривала терапія ліками може проводити метаболізм фолатів.
4. Обережність слід виявляти при лікуванні препаратом пацієнтів із нирковою недостатністю, тому що можуть накопичуватись метаболіти глюкуроніди.
5. Різка скасування Ламіктала може призвести до вияву судом. Для запобігання побічному ефекту доза поступово знижується протягом 14 днів. Тяжкі судомні напади здатні викликати рабдоміоліз, мультиорганні порушення, ДВС-синдром, іноді з летальним кінцем.
6. На фоні лікування пігулками можуть виникати суїцидальні думки, тому за пацієнтами слід ретельно спостерігати.
7. При прийомі таблеток не рекомендується керувати автотранспортом та механізмами, тому що препарат може викликати запаморочення та диплопію (двоєння в очах).

При вагітності

Застосування препарату під час першого триместру вагітності може збільшувати ризик розвитку вад ротової порожнини плода, тому призначення Ламіктала відбувається тільки після ретельної оцінки стану матері. Є відомості, що лікування ламотриджин при виношуванні дитини не має ефекту, тому що концентрація активного компонента знижується.

Ламотриджин виявляється у грудному молоці, в організм немовляти може потрапляти до 50% дози препарату. При досягненні сироваткових концентрацій із проявом фармакологічного ефекту у новонародженого виникнуть відхилення у розвитку. Тому перед призначенням препарату матері-годувальниці слід зважити фактори ризику і користі. За даними досліджень на тваринах, діюча речовина медикаменту не викликає порушення фертильності.

У дитячому віці

Починаючи з трьох років, можна застосовувати препарат для лікування епілепсії у дітей у дозуваннях, зазначених вище. При біполярних розладах прийом медикаменту заборонено до 18 років. Це відбувається тому, що безпека та ефективність терапії Ламікталом у цієї вікової групи не до кінця встановлені, це означає, що є небезпека прояву непередбачуваних побічних реакцій.

Лікарська взаємодія

Через те, що ламотриджин не є сильною речовиною, лікарська взаємодія Ламіктала з іншими препаратами виглядатиме так:

1. Поєднання з вальпроєвою кислотою пригнічує метаболізм ламотриджину, що знижує швидкість його метаболізму вдвічі та збільшує період напіввиведення.
2. Карбамазепін, Фенобарбітал, Прімідон, Фенітоїн прискорюють метаболізм активної речовини. Карбамазепін може призводити до появи диплопії, нечіткості зору, атаксії, нудоті, запаморочення.
3. Комбінація психотропного препарату з топіраматом знижує плазмову концентрацію останнього.
4. Бупропіон не впливає на фармакокінетику медикаменту, Оланзапін знижує його максимальну концентрацію, Рисперидон викликає сонливість.
5. Мінімальний вплив на метаболізм ламотриджину мають Галоперидол, Амтриптилін, Флуоксетин, Бупропіон, Лоразепам, Клоназепам.
6. Прийом Рифампіцину або Ритонавіру вдвічі збільшує кліренс активного компонента, Атазанавіру – знижує час досягнення максимальної концентрації.
7. На кліренс речовини не впливають Тразодон, Клозапін, Сертралін, Рісперидон, Фенілзін, Лопінавір.

Побічні ефекти Ламіктала

У пацієнтів з епілепсією та біполярним афективним розладом застосування Ламікталу може спричинити появу побічних ефектів. До поширених належать:

• шкірні висипання макуло-папульозного характеру, незворотні рубці, синдром Стівенса-Джонсона, еритема;
• нейтропенія, агранулоцитоз, лімфаденопатія, анемія, лейкопенія, підвищення рівня креатиніну в сечі, тромбоцитопенія;
• синдром гіперчутливості, лихоманка, набряки обличчя, ДВЗ-синдром, тремор;
• порушення функції печінки;
• безсоння;
• діарея;
• кон'юнктивіт;
• ниркова недостатність;
• збій овуляції;
• агресивність, сплутаність свідомості, дратівливість, тики, галюцинації;
• головний біль, судомні напади, ністагм, атаксія;
• вовчаковоподібний синдром;
• стомлюваність;
• хореоатетоз;
• артралгія, біль у спині та попереку;
• сухість слизової оболонки рота

Передозування

При одноразовому перевищенні терапевтичної дози Ламіктала у 10–20 разів спостерігаються порушення свідомості, ністагм, атаксія, кома. За відсутності лікування стан може закінчитися смертю. Лікування передозування: госпіталізація пацієнта, проведення підтримуючої терапії у відповідність до клінічної картини, рекомендаціями токсикологів. Гемодіаліз неефективний.

Протипоказання

Медикамент із обережністю призначається при вагітності, грудному вигодовуванні, недостатності роботи нирок. Протипоказаннями його застосування є:

• індивідуальна непереносимість, алергія чи гіперчутливість до компонентів складу таблеток;
• вік до 3 років для лікування епілепсії; вік до 18 років – для терапії біполярного афективного розладу.

Умови продажу та зберігання

Купити таблетки можна за рецептом лікаря. Вони зберігаються у сухому темному місці при температурі до 30 градусів протягом трьох років.

Аналоги

Крім Ламіктала, лікування епілепсії та біполярних афективних розладів можна проводити за допомогою препаратів з тією ж чи іншою активною речовиною складу. До аналогів медикаменту належать:

• Вімпат – таблетки з протиепілептичною дією, що містять лакосамід;
• Габапентин – протисудомний засіб, що містить габапентин;
• Кеппра – таблетки, пероральний розчин, рідина для розведення та проведення інфузій, що містять леветирацетам;
• Лірика – медикамент для лікування діабетичної невропатії, постгерпетичної невралгії та ушкодження спинного мозку, на основі прегабаліну;
• Нейронтин – антиконвульсант у форматі таблеток та капсул, що містять габапентин;
• Топірамат – протиепілептичні таблетки, що складаються з топірамату;
• Леветирацетам – засіб від епілепсії на основі похідного піролідону;
• Егіпентин – капсули та таблетки на основі габапентину;
• Тебантин – протисудомні та аналгетичні капсули, що містять габапентин.

Ціна Ламіктала

У московських аптеках ціна на медикамент залежить від його форми випуску, концентрації компонента, кількості таблеток в упаковці, цінової політики продавця. Орієнтовна вартість вказана в таблиці.

Фармакодинаміка. Ламотригін (INN - lamotriginum) (6-(2,3-дихлорфеніл-1,2,4-тріазин-3,5-діамін) - протисудомний засіб. Ламотригін викликає блокаду потенціалзалежних натрієвих каналів пресинаптичних мембран нейронів у фазі повільної інактивації і блокує надмірне вивільнення глутамату (амінокислоти, яка відіграє значну роль у розвитку епілептичного нападу).
Фармакокінетика. Після прийому внутрішньо препарат швидко і повністю абсорбується із шлунково-кишкового тракту. Максимальна концентрація в плазмі досягається приблизно через 2,5 години після перорального прийому. Ламотригін піддається інтенсивному метаболізму; основним метаболітом є N-глюкуронід. У середньому період напіввиведення у дорослих становить 29 годин. Період напіввиведення у дітей менший, ніж у дорослих.

Показання для застосування. Ламіктал™

Епілепсія.Дорослі та діти старше 12 років: як монотерапія або додаткова терапія при парціальних та генералізованих нападах, включаючи тоніко-клонічні судоми та напади, асоційовані з синдромом Леннокса — Гасто.
Діти віком від 2 до 12 років: як додаткова терапія епілепсії, зокрема при парціальних та генералізованих нападах, включаючи тоніко-клонічні судоми та напади, асоційовані з синдромом Леннокса — Гасто.
Лікування починають з додаткової терапії та після досягнення клінічного ефекту (забезпечення контролю судомних нападів) додаткові протисудомні засоби, що застосовувалися одночасно з Ламікталом, можна скасувати та пацієнта перевести на монотерапію Ламікталом.
Монотерапія типових малих епілептичних нападів.
Біполярні розлади (дорослі у віці 18 років та старше).
Ламіктал показаний для запобігання епізодам емоційних порушень (депресії, манії, гіпоманії, змішаних станів) у хворих з біполярними порушеннями.

Застосування препарату Ламіктал™

Ламіктал у таблетках, які диспергуються, розчиняють у невеликій кількості води (достатній для покриття всієї таблетки) або приймають цілими, запиваючи водою. Якщо доза ламотригіну (наприклад, для дітей або пацієнтів з порушенням функції печінки) відповідає неповним таблеткам, приймають меншу кількість цілих таблеток.
Епілепсія
Монотерапія
(Табл. 1)
Початкова доза Ламіктала становить 25 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів, потім призначають у дозі 50 мг на добу протягом наступних 2 тижнів, надалі дозу підвищують на 50-100 мг кожні 1-2 тижні до досягнення оптимального ефекту. Звичайна підтримуюча доза становить 100-200 мг на добу в 1-2 прийоми. Деяким пацієнтам може знадобитися підвищення дози до 500 мг на добу.
Діти віком від 2 до 12 років (табл. 2)
Початкова доза Ламіктала для лікування типових малих епілептичних нападів становить 0,3 мг/кг маси тіла на добу в 1 або 2 прийоми на добу протягом 2 тижнів, потім приймають 0,6 мг/кг маси тіла на добу в 1 або 2 прийоми добу протягом наступних 2 тижнів. Надалі дозу підвищують на 0,6 мг/кг кожні 1-2 тижні до досягнення оптимального ефекту. Звичайна підтримуюча доза дорівнює 1-15 мг/кг/сут на 1 або 2 прийоми. Для деяких пацієнтів може знадобитися застосування вищої дози. У зв'язку з ризиком розвитку висипки не слід перевищувати початкову дозу та прискорювати темп її підвищення.
Комбінована терапія
Дорослі та діти віком від 12 років(Див. табл. 1).
Для пацієнтів, які приймають вальпроат (у тому числі в комбінації з іншими протиепілептичними препаратами), початкова доза Ламіктала становить 25 мг через день протягом 2 тижнів та 25 мг щодня протягом наступних 2 тижнів. Після цього дозу підвищують (максимально на 25-50 мг) кожні 1-2 тижні до досягнення оптимального терапевтичного ефекту. Звичайна підтримуюча доза становить 100-200 мг на добу в 1-2 прийоми.
Хворим, які приймають інші протиепілептичні препарати або препарати, що є індукторами глюкуронізації ламотригіну, у поєднанні з іншими протиепілептичними препаратами або без них (за винятком вальпроату натрію), початкова доза Ламіктала становить 50 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів, потім - по 2 тижні /сут на 2 прийоми протягом 2 тижнів. Після цього дозу підвищують (максимально на 100 мг) кожні 1-2 тижні до досягнення оптимального терапевтичного ефекту. Звичайна підтримуюча доза становить 200-400 мг на добу на 2 прийоми. У деяких пацієнтів може знадобитися підвищення дози до 700 мг на добу.
Для пацієнтів, які приймають інші препарати, які суттєво не індукують або інгібують глюкуронізацію ламотригіну (див. ), початкова доза Ламіктала становить 25 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів, надалі - 50 мг 1 раз на добу протягом наступних 2 тижнів. Після цього дозу необхідно збільшувати (максимально на 50-100 мг на добу) кожні 1-2 тижні до досягнення оптимального терапевтичного ефекту. Звичайна підтримуюча доза - 100-200 мг на добу на 1 або 2 прийоми.

Режим лікування		1-й та 2-й тижні	3-й та 4-й тижні	Підтримуюча доза
Монотерапія		25 мг/добу (1 прийом)	50 мг/добу (1 прийом)
		12,5 мг на добу (прийом по 25 мг через день)	25 мг/добу (1 прийом)	100-200 мг на добу (в 1 або 2 прийоми) досягається поступовим підвищенням дози на 25-50 мг кожні 1-2 тижні.
	Цю схему лікування слід застосовувати з: фенітоїном, карбамазепіном, фенобарбіталом, примідоном або іншими індукторами глюкуронізації ламотригіну	50 мг/добу (1 прийом)	100 мг/добу (2 прийоми)	200-400 мг на добу (2 прийоми) досягається поступовим підвищенням дози на 100 мг кожні 1-2 тижні.
	Цю схему лікування слід застосовувати щодо інших препаратів, які суттєво не індукують/інгібують глюкуронізацію ламотригіну.	25 мг/добу (1 прийом)	50 мг/добу (1 прийом)	100-200 мг на добу (в 1 або 2 прийоми) досягається поступовим підвищенням дози до 50-100 мг кожні 1-2 тижні.

Пацієнтам, які приймають протиепілептичні препарати, взаємодія яких з ламотригіном не відома, рекомендується застосовувати таку ж схему лікування, як і при прийомі ламотригіну з вальпроатом.
У зв'язку з ризиком розвитку висипки не слід перевищувати початкову дозу та прискорювати темп її підвищення.
Діти віком від 2 до 12 років(Див. табл. 2).
Для дітей, які отримують вальпроат натрію у поєднанні з іншими протиепілептичними препаратами або без них, початкова доза Ламіктала становить 0,15 мг/кг маси тіла на добу на 1 прийом протягом 2 тижнів, потім – 0,3 мг/кг/добу за 1 прийом протягом 2 тижнів. Далі підвищують дозу (не більше ніж на 0,3 мг/кг кожні 1-2 тижні) до досягнення оптимального терапевтичного ефекту. Підтримуюча доза становить 1-5 мг/кг на 1-2 прийоми (максимальна - 200 мг/добу).
Для дітей, які отримують інші протиепілептичні препарати або препарати, що індукують глюкуронізацію ламотригіну, у поєднанні з іншими протиепілептичними препаратами або без них (за винятком вальпроату натрію), початкова доза Ламіктала становить 0,6 мг/кг маси тіла на добу протягом 2 прийомів. тиж, потім - 1,2 мг/кг маси тіла на добу протягом 2 тиж. Далі підвищують дозу (максимально на 1,2 мг/кг маси тіла) кожні 1-2 тижні до досягнення оптимального терапевтичного ефекту. Середня доза, що підтримує, становить 5-15 мг/кг маси тіла на добу в 2 прийоми (максимально 400 мг/добу).
Для дітей, які приймають інші препарати, які істотно не впливають на індукцію/інгібування глюкуронізації ламотригіну (див. ), початкова доза Ламіктала становить 0,3 мг/кг маси тіла на добу в 1 або 2 прийоми протягом 2 тижнів, надалі - 0, 6 мг/кг маси тіла на добу в 1 або 2 прийоми протягом наступних 2 тижнів. Після цього доза повинна підвищуватись (максимально на 0,6 мг/кг) кожні 1-2 тижні до досягнення оптимального терапевтичного ефекту. Звичайна підтримуюча доза дорівнює 1-10 мг/кг/сут на 1 або 2 прийоми. Максимальна доза – 200 мг на добу.
Для правильного розрахунку підтримуючої дози необхідно контролювати масу тіла дитини.

Режим лікування		1-й та 2-й тижні	3-й та 4-й тижні	Підтримуюча доза
Монотерапія типових малих епілептичних нападів		0,3 мг/кг (1-2 прийоми)	0,6 мг/кг (1-2 прийоми)	1-10 мг/кг (в 1 або 2 прийоми) досягається поступовим підвищенням дози по 0,6 мг/кг кожні 1-2 тижні, максимум - 200 мг/добу
Комбінована терапія з вальпроатом натрію, незважаючи на інші супутні препарати		0,15 мг/кг* (1 прийом)	0,3 мг/кг (1 прийом)	1-5 мг/кг (в 1 або 2 прийоми) досягається поступовим підвищенням дози по 0,3 мг/кг кожні 1-2 тижні, максимум - 200 мг/добу
Комбінована терапія без вальпроату натрію	Ця схема лікування повинна застосовуватися з: фенітоїном карбамазепіном фенобарбіталом примідоном або іншими індукторами печінкових ферментів	0,6 мг/кг (2 прийоми)	1,2 мг/кг (2 прийоми)	5-15 мг/кг (в 2 прийоми) досягається поступовим підвищенням дози по 1,2 мг/кг кожні 1-2 тижні, максимум - 400 мг/добу
	Разом з окскарбазепіном без індукторів або інгібіторів печінкових ферментів	0,3 мг/кг (1-2 прийоми)	0,6 мг/кг (1-2 прийоми)	1-10 мг/кг (в 1-2 прийоми) досягається поступовим підвищенням дози по 0,6 мг/кг кожні 1-2 тижні, максимум - 200 мг/добу

*У разі наявності реєстрації таблеток Ламіктала в дозі 2 мг, при необхідності прийому розрахованої добової дози в 1-2 мг, дозволяється прийом 2 мг Ламіктала через день протягом перших 2 тижнів. Якщо підрахована доза ≤1 мг, приймати Ламіктал не рекомендується.
*У разі наявності реєстрації таблеток Ламіктала в дозі 5 мг, при необхідності прийому розрахованої дози 2,5-5 мг, дозволяється прийом 5 мг Ламіктала через день протягом перших 2 тижнів. Якщо підрахована доза <2,5 мг, приймати Ламіктал не рекомендується.

Дітям, які приймають протиепілептичні препарати, взаємодія з ламотригіном невідома, рекомендується застосовувати таку ж схему лікування, як для пацієнтів, які приймають ламотригін з вальпроатом. У зв'язку з ризиком розвитку висипки не слід перевищувати початкову дозу та прискорювати темп її підвищення.
За відсутності таблеток Ламіктала у дозі 2 мг правильно розпочати лікування дітей з масою тіла ≤17 кг неможливо.
Діти віком до 2 років
Достатня інформація щодо застосування Ламікталу для лікування дітей віком до 2 років відсутня, тому застосування препарату не рекомендують.
Загальні рекомендації при лікуванні епілепсії
При відміні лікування супутніми протиепілептичними препаратами для досягнення монотерапії Ламікталом або при додатковому призначенні інших протиепілептичних препаратів слід оцінити можливий вплив на фармакокінетику ламотригіну.
Біполярні розлади
Дорослі (18 років та старше)
У зв'язку з ризиком виникнення висипки не повинні перевищуватися початкова доза та темпи підвищення дози.
Слід дотримуватись наведеного нижче перехідного режиму застосування. Цей режим включає підвищення дози ламотригіну до досягнення підтримуючої дози протягом 6 тижнів (табл. 3), після чого інші психотропні та/або протиепілептичні препарати можуть бути скасовані з урахуванням клінічної доцільності (табл. 4).

Режим лікування	1-2 тижні	3-4 тижні	5-й тиждень	Підтримуюча доза* (6-й тиждень)
А) Додаткова терапія з інгібіторами глюкуронізації ламотригіну, наприклад, з вальпроатом	12,5 мг (25 мг за день)	25 мг (1 раз на добу)		100 мг (1 раз на добу або 2 прийоми) (максимальна добова доза 200 мг)
б) Додаткова терапія з індукторами глюкуронізації ламотригіну у пацієнтів, які не приймають інгібітори, такі як вальпроат. фенітоїном карбамазепіном фенобарбіталом примідоном	50 мг (1 раз на добу)	100 мг (2 прийоми)	200 мг (2 прийоми)	300 мг на 6-му тижні, підвищуючи у разі потреби до 400 мг на добу на 7-му тижні (в 2 прийоми)
В) Монотерапія ламотригіном або додаткова терапія у пацієнтів, які приймають інші препарати, які істотно не впливають на індукцію/інгібування глюкуронізації ламотригіну	25 мг (1 раз на добу)	50 мг (1 раз на добу або 2 прийоми)	100 мг (1 раз на добу або 2 прийоми)	200 мг (від 100 до 400 мг) (1 раз на добу або 2 прийоми)

Примітка. Пацієнтам, які приймають протиепілептичні препарати з невідомим впливом на фармакокінетику ламотригіну, слід застосовувати схему підвищення дози, яка рекомендується для одночасного застосування з вальпроатом.
*Підтримуюча доза може бути змінена залежно від клінічної відповіді на терапію.

а) Додаткова терапія препаратами – інгібіторами глюкуронізації ламотригіну, наприклад, вальпроатом.
Початкова доза для пацієнтів, які приймають як супутню терапію інгібітор глюкуронізації, наприклад вальпроат, становить 25 мг через день протягом 2 тижнів, потім - по 50 мг 1 раз на день наступні 2 тижні. Дозу слід збільшити до 50 мг на добу (в 1-2 прийоми) на 5-му тижні. Зазвичай для досягнення оптимальної відповіді застосовують препарат у дозі 100 мг на добу (в 1-2 прийоми). Залежно від клінічного стану пацієнта при необхідності доза препарату може бути підвищена до максимальної – 200 мг на добу.
б) Додаткова терапія препаратами – індукторами глюкуронізації ламотригіну у пацієнтів, які не приймають інгібітори, такі як вальпроат. Цю схему слід застосовувати з фенітоїном, карбамазепіном, фенобарбіталом, примідоном або іншими індукторами глюкуронізації ламотригіну.
Початкова доза для пацієнтів, які приймають препарати, що індукують глюкуронізацію ламотригіну і не приймають вальпроат, становить 50 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів, потім – по 100 мг на добу (2 прийоми) наступні 2 тижні. Дозу слід збільшити до 200 мг на добу (2 прийоми) на 5-му тижні. Доза може бути підвищена до 300 мг/добу на 6-му тижні, однак звичайною дозою для досягнення оптимальної відповіді є 400 мг/добу (2 прийоми), яка може бути призначена з 7-го тижня.
в) Монотерапія ламотригіном або додаткова терапія у пацієнтів, які приймають препарати, які істотно не впливають на індукцію/інгібування глюкуронізації ламотригіну.
Початкова доза становить 25 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів, потім - по 50 мг на добу (в 1 або 2 прийоми) наступні 2 тижні. Дозу слід збільшити до 100 мг на добу (2 прийоми) на 5-му тижні. Зазвичай для досягнення оптимальної відповіді застосовують препарат у дозі 200 мг на добу (1-2 прийоми), проте при проведенні клінічних випробувань препарат застосовували в дозах від 100 до 400 мг.
Після досягнення необхідної підтримуючої дози інші психотропні препарати можуть бути скасовані відповідно до наведеної нижче схеми (табл. 4).

Таблиця 4
Підтримуюча доза при біполярних порушеннях з подальшим припиненням прийому супутніх психотропних чи протиепілептичних засобів.

Режим лікування	1-й тиждень	2-й тиждень	З 3-го тижня*
А) З подальшим припиненням прийому інгібіторів глюкуронізації ламотригіну, наприклад, вальпроату	Подвоїти підтримуючу дозу, не перевищуючи 100 мг на тиждень, наприклад, підтримуюча доза 100 мг на добу буде підвищена в 1-й тиждень до 200 мг на добу.	Підтримувати цю дозу 200 мг на добу (розподілену на 2 прийоми)
б) З подальшим скасуванням індукторів глюкуронізації ламотригіну залежно від дози. Цю схему лікування необхідно застосовувати з: фенітоїном карбамазепіном фенобарбіталом примідоном або іншими індукторами глюкуронізації ламотригіну
В) З подальшим припиненням прийому інших препаратів, які істотно не пригнічують або індукують глюкуронізацію ламотригіну	Підтримувати дозу, одержану при підвищенні дози (200 мг на добу), розподілену на 2 прийоми (100-400 мг)

*Підтримуюча доза може бути змінена з урахуванням клінічного ефекту. При необхідності доза може бути підвищена до 400 мг на добу.

Примітка. Пацієнтам, які приймають протиепілептичні препарати з невідомим впливом на фармакокінетику ламотригіну, необхідно застосовувати режим терапії, який рекомендується для супутнього застосування вальпроату.
а) З подальшим припиненням прийому інгібіторів глюкуронізації ламотригіну, наприклад, вальпроату.
Необхідна підтримуюча доза ламотригіну повинна бути подвоєна та збережена на цьому рівні після припинення прийому вальпроату.
б) З подальшим скасуванням індукторів глюкуронізації ламотригіну залежно від дози. Ця схема лікування повинна застосовуватись з фенітоїном, карбамазепіном, фенобарбіталом, примідоном або з іншими індукторами глюкуронізації ламотригіну.
Доза ламотригіну повинна бути поступово знижена протягом 3 тижнів після припинення прийому препаратів, які індукують глюкуронізацію.
в) З подальшим припиненням прийому інших препаратів, які істотно не впливають на індукцію або інгібування глюкуронізації ламотригіну.
Повинна зберігатись доза, досягнута після її підвищення.
Зміна дозування ламотригіну для пацієнтів із біполярними розладами при додатковому призначенні інших препаратів
Клінічного досвіду зміни дозування ламотригіну при призначенні інших препаратів немає, але, базуючись на даних щодо взаємодії лікарських засобів, може бути рекомендовано наступну схему (табл. 5).
Таблиця 5
Зміна дозування ламотригіну для пацієнтів з біполярними розладами при додатковому призначенні інших препаратів

Режим лікування	Підтримуюча доза ламотригіну (мг/добу)	1-ша тиждень	2-я тиждень	З 3-ї тижня
Додаткове призначення інгібіторів глюкуронізації ламотригіну, наприклад, вальпроату, залежно від дози ламотригіну.			Підтримувати цю дозу (100 мг/добу)
			Підтримувати цю дозу (150 мг/добу)
			Підтримувати цю дозу (200 мг/добу)
Додаткове призначення індукторів глюкуронізації ламотригіну хворим, які не приймають вальпроат, та залежно від дози ламотригіну. Ця схема лікування повинна застосовуватися з: фенітоїном, карбамазепіном, фенобарбіталом, примідоном або з іншими індукторами глюкуронізації ламотригіну
Додаткове призначення інших препаратів, які суттєво не пригнічують або індукують глюкуронізацію ламотригіну.	Підтримувати дозу, досягнуту після режиму підвищення дози (200 мг на добу) (100-400 мг)

Примітка.Пацієнтам, які приймають протиепілептичні препарати з нез'ясованим впливом на фармакокінетику ламотригіну, необхідно застосовувати режим лікування, який рекомендується для супутнього застосування вальпроату.
Припинення прийому ламотригіну у пацієнтів із біполярними розладами
За даними клінічних випробувань не відзначалося підвищення частоти або ступеня тяжкості побічних ефектів після раптового відміни препарату порівняно з плацебо. Тому припиняти прийом препарату можна одразу без поступового зниження дози.
Діти та підлітки (до 18 років)
Ламотригін не показаний для застосування у дітей та підлітків з біполярними розладами віком до 18 років. Ефективність та безпека застосування ламотригіну у пацієнтів з біполярними розладами цієї вікової групи не вивчалися, тому рекомендацій щодо режиму дозування немає.
Загальні рекомендації щодо дозування для особливих груп пацієнтів
жінки, які приймають гормональні контрацептиви:

1. початок лікування ламотригіном у пацієнтів, які приймають гормональні контрацептиви
   Хоча пероральні контрацептиви підвищують кліренс ламотригіну, немає необхідності коригувати дозу ламотригіну у разі прийому лише гормональних контрацептивів. Дозу підвищують за рекомендованою схемою у випадках, коли ламотригін приймають разом з інгібіторами глюкуронізації ламотригіну (наприклад з вальпроатом) або з індукторами глюкуронізації ламотригіну або ламотригін додають у схему лікування за відсутності вальпроату або інду.
2. початок курсу лікування гормональними контрацептивами у пацієнтів, які приймають підтримуючі дози ламотригіну та не приймають індуктори глюкуронізації ламотригіну.
   Підтримуючу дозу ламотригіну, як правило, необхідно буде підвищити в 2 рази.
   Рекомендується, щоб від початку лікування гормональними контрацептивами дозу ламотригіну підвищували від 50 до 100 мг на добу щотижня згідно з індивідуальною клінічною відповіддю на лікування. Підвищення дози не повинно перевищувати зазначений рівень, якщо тільки згідно з клінічною відповіддю на лікування таке підвищення дози не буде необхідним.
3. припинення курсу лікування гормональними контрацептивами у пацієнтів, які приймають підтримуючі дози ламотригіну та не приймають препарати – індуктори глюкуронізації ламотригіну.
   Підтримуючу дозу ламотригіну, як правило, необхідно буде знизити до 50%.
   Рекомендується добову дозу ламотригіну поступово знижувати від 50 до 100 мг щотижня (не більше 25% загальної дози за тиждень) протягом 3 тижнів, якщо, відповідно до індивідуальної клінічної відповіді на лікування, не буде зазначено інакше.

Пацієнти похилого віку (старше 65 років)
У зміні дози не потрібно. Фармакокінетика ламотригіну у цій віковій групі не відрізняється від такої у пацієнтів середнього віку.
Печінкова недостатність
Початкова доза, підвищення дози та підтримуюча доза повинні бути знижені в цілому на 50% у пацієнтів з помірною (шкала Чайльд-П'ю, ступінь В) та на 75% – з тяжкою (шкала Чайльд-П'ю, ступінь С) печінковою недостатністю. Підвищення дози та підтримуюча доза коригуються згідно з клінічним ефектом.
Ниркова недостатність
При призначенні препарату хворим на ниркову недостатність необхідно дотримуватися обережності. При лікуванні хворих на термінальну стадію ниркової недостатності початкова доза ламотригіну базується на індивідуальній схемі протиепілептичного лікування; при лікуванні хворих із значною нирковою недостатністю слід знижувати підтримуючу дозу ламотригіну.
Повторний початок лікування
Якщо пацієнту, який припинив лікування, призначається повторний початок лікування, слід чітко встановити необхідність підвищення підтримуючої дози, оскільки існує ризик виникнення висипів у зв'язку з високою початковою дозою та перевищенням схеми підвищення ламотригіну, що рекомендується. Чим більший інтервал між часом прийому попередньої дози, тим більше уваги необхідно проводити підвищення дози до досягнення рівня підтримуючої дози. Якщо інтервал після припинення прийому ламотригіну перевищив у 5 разів час напіввиведення, дозу ламотригіну підвищують до рівня, що підтримує згідно з існуючою схемою.
Не рекомендується повторно розпочинати лікування ламотригіном, якщо лікування було припинено через появу висипів внаслідок попереднього застосування ламотригіну. У такому разі за необхідності повторного призначення препарату слід оцінити очікувану користь та можливий ризик.

Протипоказання до застосування препарату Ламіктал™

Підвищена чутливість до ламотригіну або до будь-якого компонента препарату.

Побічні ефекти препарату Ламіктал™

Побічні ефекти можна поділити на 2 групи - специфічні для епілепсії та для біполярних розладів, проте для оцінки загального профілю безпеки застосування препарату слід брати до уваги обидві. У специфічні для епілепсії побічні ефекти включено інформацію щодо постліцензійного спостереження. Для оцінки частоти розвитку побічних ефектів застосовують таку класифікацію: дуже часто (1/10), часто (1/100, ≤1/10), не часто (1/1000, ≤1/100), рідко (1/10 000, ≤1/1000), дуже рідко (≤1/10 000).
Епілепсія
З боку шкіри та підшкірних тканин
При монотерапії Ламікталом: дуже часто - висипання на шкірі; рідко – синдром Стівенса – Джонсона; дуже рідко – токсичний епідермальний некроліз. При проведенні подвійних сліпих клінічних досліджень з комбінованою терапією Ламікталом шкірні висипання відзначали у 10% хворих, які приймали ламотригін, і у 5% хворих, які приймали плацебо. Висипка була причиною відміни препарату у 2% хворих. Висипання мали макулопапульозний характер, частіше виникали протягом 8 тижнів від початку лікування і зникали після відміни ламотригіну. У поодиноких випадках повідомлялося про виникнення тяжких та небезпечних для життя шкірних реакцій, включаючи синдром Стівенса — Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла). Хоча більшість пацієнтів одужувала після відміни препарату, у деяких залишалися незворотні рубці; у поодиноких випадках зазначені синдроми призводили до летального результату. Загальний ризик виникнення висипу, мабуть, пов'язаний із застосуванням ламотригіну у високих початкових дозах і перевищенням рекомендованої схеми підвищення доз при терапії ламотригіном, а також із супутнім застосуванням вальпроату.
Також повідомлялося, що шкірні висипання є частиною синдрому гіперчутливості, що проявляється різними системними симптомами.
З боку системи крові
Дуже рідко - нейтропенія, лейкопенія, анемія, тромбоцитопенія, панцитопенія, апластична анемія та агранулоцитоз, лімфаденопатія. Гематологічні зміни можуть бути пов'язані, так і не пов'язані з синдромом гіперчутливості.
З боку імунної системи
Дуже рідко – синдром гіперчутливості, що включає такі прояви, як лихоманка, лімфаденопатія, набряк обличчя, зміни картини крові, порушення функції печінки, ДВЗ-синдром та розвиток поліорганної недостатності. Також повідомлялося про висип як частину синдрому гіперчутливості, який супроводжувався різними переліченими вище системними симптомами. Синдром гіперчутливості може виявлятися різним ступенем тяжкості. Слід зазначити, що ранні ознаки гіперчутливості (наприклад лихоманка та лімфаденопатія) можуть розвиватися і за відсутності висипу на шкірі. За наявності таких симптомів слід негайно оглянути пацієнта та, за відсутності інших причин, відмінити прийом Ламіктала.
Психічні порушення
Часто – дратівливість, агресивність; дуже рідко - тик, галюцинації та сплутаність свідомості.
З боку нервової системи
У період монотерапії за даними клінічних випробувань: дуже часто - головний біль; часто - сонливість, безсоння, запаморочення, тремор; нечасто – атаксія; рідко - ністагм. За іншими клінічними даними: дуже часто - сонливість, атаксія, головний біль, запаморочення; часто - ністагм, тремор, безсоння; дуже рідко – асептичний менінгіт, тривожне збудження, втрата рівноваги, рухові розлади, загострення хвороби Паркінсона, екстрапірамідні ефекти, хореоатетоз, підвищення частоти нападів. Описано, що застосування ламотригіну може посилювати вираженість симптомів паркінсонізму у пацієнтів із цим захворюванням. Є окремі повідомлення про розвиток екстрапірамідних ефектів та хореоатетоз у хворих з даною патологією.
З боку органу зору
За даними клінічних досліджень (монотерапія ламотригін)

За іншими клінічними даними
Дуже часто – диплопія, відчуття сітки перед очима.
Рідко кон'юнктивіт.
З боку шлунково-кишкового тракту
Під час монотерапії за даними клінічних випробувань: часто – нудота, блювання, діарея.
За іншими клінічними даними: дуже часто – нудота, блювання; часто – діарея.
З боку гепатобіліарної системи
Дуже рідко – підвищення показників функціональних печінкових проб, порушення функції печінки, печінкова недостатність.
Порушення функції печінки зазвичай виникають у зв'язку з реакціями гіперчутливості, але описані поодинокі випадки виникнення без ознак гіперчутливості.
З боку опорно-рухового апарату
Дуже рідко - вовчаковоподібні реакції.
Загальні порушення
Часто стомлюваність.
Біполярні розлади
З боку шкіри та підшкірних тканин:дуже часто - шкірний висип; рідко – синдром Стівенса – Джонсона. За даними клінічних випробувань (контрольованих та неконтрольованих) у хворих з біполярними розладами шкірний висип відзначали у 12% пацієнтів, які приймали ламотригін. У контрольованих випробуваннях шкірні висипи відзначали у 8% хворих, які приймали ламотригін, порівняно з 6%, які приймали плацебо.
З боку нервової системи
Дуже часто - головний біль; часто - тривожне збудження, сонливість, запаморочення.
З боку опорно-рухового апарату
Часто – артралгія.
Загальні порушення
Часто – біль у спині.

Особливості застосування препарату Ламіктал™

Спеціальні застереження
Висипання на шкірі.
Протягом перших 8 тижнів від початку лікування ламотригіном може виникати побічна дія з боку шкіри у вигляді висипу на шкірі. У більшості випадків слабо виражена і зникає мимовільно, проте повідомлялося про виникнення тяжких реакцій шкіри, які вимагали госпіталізації та скасування Ламіктала. До них відносяться випадки, що потенційно загрожують життю, — синдром Стівенса — Джонсона та токсичний епідермальний некроліз.
У дорослих, які брали участь у дослідженнях із застосуванням сучасних рекомендацій щодо дозування Ламіктала, частота виникнення тяжкого висипу шкіри становить близько 1 на 500 випадків пацієнтів з епілепсією, приблизно в половині цих випадків діагностували синдром Стівенса — Джонсона (1 на 1000 випадків). Частота тяжкого висипу у пацієнтів з біполярними розладами за даними клінічних досліджень становить 1:1000.
Діти ризик виникнення важких шкірних реакцій вище, ніж в дорослих. За даними клінічних досліджень, частота випадків висипу, що вимагала госпіталізації, у дітей становить від 1/300 до 1/100 спостережень. У дітей перші ознаки висипу можуть бути помилково розцінені як інфекція, тому слід виключити можливість розвитку побічного ефекту препарату у дітей, у яких висип і лихоманка виникли протягом перших 8 тижнів терапії.
Загальний ризик виникнення висипу, мабуть, пов'язаний із застосуванням ламотригіну у високих початкових дозах і перевищенням рекомендованої схеми підвищення доз при терапії ламотригіном, а також супутнім застосуванням вальпроату.
З обережністю слід застосовувати ламотригін для лікування хворих з алергією або висипом при застосуванні інших протиепілептичних препаратів в анамнезі, оскільки частота появи помірної висипки після лікування ламотригіном у цієї групи пацієнтів була в 3 рази вищою, ніж у групі без такого анамнезу.
При появі висипу на шкірі пацієнт повинен бути негайно обстежений (як дорослий, так і дитина) і якщо не встановлені будь-які інші причини появи висипу, не пов'язані з прийомом Ламіктала, препарат слід відмінити. Не рекомендується повторно розпочинати лікування ламотригіном, якщо воно було припинено через появу висипу внаслідок попереднього лікування ламотригіном. У такому разі, вирішуючи питання про повторне призначення препарату, необхідно оцінити очікувану користь та можливий ризик.
Повідомлялося, що поява висипу шкіри може бути складовою синдрому гіперчутливості, що супроводжується різними системними проявами, такими як лихоманка, лімфаденопатія, набряк обличчя, зміни картини крові і порушення функції печінки. Синдром може мати різні ступені тяжкості та в поодиноких випадках супроводжуватися розвитком ДВС-синдрому з поліорганною недостатністю. Слід зазначити, що ранні ознаки гіперчутливості (наприклад лихоманка та лімфаденопатія) можуть розвиватися і за відсутності висипу на шкірі. За наявності таких симптомів слід негайно обстежити пацієнта та, за відсутності інших причин, відмінити прийом Ламіктала.
Суїцидальний ризик.
У хворих на епілепсію можуть виникати симптоми депресії та/або біполярних розладів та існують свідчення, що у хворих на епілепсію та біполярні розлади підвищений суїцидальний ризик.
Від 25 до 50% пацієнтів з біполярними розладами мають щонайменше одну суїцидальну спробу і вони можуть відчувати погіршення симптомів депресії та/або появу суїцидальних намірів та поведінки (суїцидальність), незалежно від того, застосовували вони препарати для лікування біполярного розладу, зокрема Ламіктал. , чи ні.
При лікуванні пацієнтів з різними показаннями, включаючи епілепсію, протиепілептичними препаратами повідомлялося про суїцидальні наміри та поведінку. За даними метааналізу рандомізованих плацебо контрольованих клінічних досліджень із застосуванням протиепілептичних препаратів, включаючи ламотригін, було продемонстровано незначне підвищення ризику суїцидальних намірів та поведінки. Механізм підвищення цього ризику невідомий, але наявні дані не виключають можливості підвищення цього ризику через застосування ламотригіну. Тому за пацієнтами слід спостерігати щодо виявлення у них ознак суїцидальних намірів і поведінки. У разі появи таких ознак слід звернутися за медичною допомогою.
Клінічний погіршення при біполярних розладах.
За пацієнтами, які лікуються Ламікталом з приводу біполярного розладу, необхідно уважно спостерігати при клінічному погіршенні (що включає появу нових симптомів) та суїцидальності, особливо на початку курсу лікування або під час зміни дозування. У деяких пацієнтів, які мають в анамнезі суїцидальну поведінку або думки, у молодих і пацієнтів, які значною мірою демонстрували суїцидальні наміри до початку лікування, може бути підвищений ризик появи суїцидальних думок або суїцидальних спроб, який вимагатиме уважного спостереження під час лікування.
Особи, які доглядають пацієнтів, повинні бути поінформовані про необхідність спостереження за пацієнтами для виявлення погіршення стану (включаючи появу нових симптомів) та/або суїцидальних намірів/поведінки, а також схильності до аутотравматизму для негайного вжиття відповідних заходів.
Необхідно враховувати можливість зміни терапевтичного режиму, що включає можливість припинення лікування у пацієнтів із клінічним погіршенням (включаючи появу нових симптомів) та/або появою суїцидальних намірів/поведінки, особливо якщо ці симптоми є тяжкими, виникають раптово та не є частиною вже існуючих симптомів.
Гормональні контрацептиви
Вплив гормональних контрацептивів на ефективність ламотригіну.
За даними досліджень, комбінація етинілестрадіол 30 мкг/левоноргестрел 150 мкг підвищує виведення ламотригіну приблизно в 2 рази, що у свою чергу знижує рівень ламотригіну. Ймовірно, необхідно буде підвищити (шляхом проведення титрування) дозу підтримуючу ламотригіну (в 2 рази) для отримання максимального терапевтичного ефекту. У жінок, які не приймають препарати — індуктори глюкуронізації ламотригіну та гормональних контрацептивів (з тижневими перервами між курсами), можуть відзначати тимчасове підвищення рівня ламотригіну під час тижневої перерви. Це підвищення буде більшим, якщо дозу ламотригіну підвищити за день до або протягом тижневої перерви. Тому жінки, які починають або закінчують прийом пероральних контрацептивів, повинні бути під наглядом лікаря. Інші пероральні контрацептиви та гормонозамінні препарати не вивчені, але вони можуть аналогічно впливати на фармакокінетичні властивості ламотригіну.
Вплив ламотригіну на ефективність гормональних контрацептивів. При вивченні взаємодії за участю 16 здорових добровольців було виявлено незначне підвищення виведення левоноргестрелу та зміни рівня ФГ та ЛГ у плазмі крові у разі, коли ламотригін застосовували разом із гормональними контрацептивами (комбінація етинілестрадіол 30 мкг/левоноргестрел 150 мкг). Вплив цих змін на процес овуляції не відомий. Ймовірно, що в деяких це поєднання препаратів призводить до зниження ефективності гормональних контрацептивів. Тому пацієнтки повинні своєчасно повідомляти про зміни у менструальному циклі, наприклад, про появу раптової кровотечі.
Дигідрофолатредуктаза.
Ламіктал є слабким інгібітором дигідрофолатредуктази, тому при тривалому його застосуванні можливе порушення метаболізму фолатів. Однак при застосуванні Ламіктала протягом року будь-яких суттєвих змін вмісту гемоглобіну, кількості еритроцитів та концентрації фолатів у плазмі крові та еритроцитах не виявлено; не відмічено також зниження концентрації фолатів в еритроцитах через 5 років застосування препарату.
Ниркова недостатність.
При одноразовому прийомі препарату пацієнтами з нирковою недостатністю у термінальній стадії концентрація ламотригіну в плазмі крові суттєво не змінювалася, проте у зв'язку з можливістю кумуляції глюкуронідного метаболіту при призначенні препарату пацієнтам з ураженнями печінки необхідно бути обережними.
Пацієнти, які приймають інші препарати, що містять ламотригін.
Ламіктал не можна призначати пацієнтам, які вже отримують будь-який інший препарат, що містить ламотригін.
Епілепсія.
Раптове скасування Ламіктала, як і інших протиепілептичних засобів, може спровокувати підвищення частоти нападів. За винятком тих випадків, коли стан пацієнта вимагає термінової відміни препарату (наприклад при появі висипу на шкірі), дозу Ламіктала слід знижувати поступово, протягом не менше 2 тижнів.
У літературі є повідомлення про те, що тяжкі судомні напади, включаючи епілептичний статус, можуть бути причиною гострого рабдоміолізу, ДВС-синдрому та поліорганної поразки, іноді з летальним кінцем. Аналогічні випадки можливі і натомість лікування Ламикталом.
Біполярні порушення.
Діти та підлітки віком до 18 років.
Лікування антидепресантами пов'язане з підвищеним ризиком зміни поведінки та суїцидальних спроб у дітей та підлітків зі значними депресивними та іншими психічними розладами.
Репродуктивність.
Застосування Ламіктала у репродуктивних дослідженнях на тваринах не порушувало фертильності. Даних щодо впливу препарату на репродуктивну функцію людини немає.
Тератогенність.
Ламіктал – слабкий інгібітор дигідрофолатредуктази. Теоретично існує ризик уроджених каліцтв плода, якщо жінці в період вагітності проводять лікування інгібіторами фолатів. Однак репродуктивні токсикологічні дослідження Ламіктала на тваринах у дозах, що перевищують терапевтичні для людини, тератогенного ефекту не виявили.
Період вагітності та годування груддю.
Були отримані постмаркетингові дані досліджень, у яких брали участь 2000 жінок, які отримують ламотригін у І триместр вагітності. Взагалі, за цими даними не було наведено свідчення вагомого підвищення ризику виникнення більшості вроджених вад розвитку, проте за даними обмеженої кількості реєстрів повідомлялося про підвищення ризику виникнення такої вродженої вади як ізольоване розщеплення верхнього неба. За даними контрольного дослідження випадків захворювання не було продемонстровано підвищення ризику розвитку ізольованого розщеплення верхнього піднебіння порівняно з іншими вадами після застосування ламотригіну.
Даних про використання ламотригіну при комбінованій терапії недостатньо, щоб зробити висновки щодо наявності впливу ламотригіну на ризик виникнення вад розвитку, асоційованих з іншими препаратами.
Як і інші препарати, Ламіктал призначається у період вагітності лише у випадку, якщо очікувана користь для матері перевищує можливий ризик для плода.
Фізіологічні зміни під час вагітності можуть впливати на рівень ламотригіну та/або його терапевтичний ефект; були випадки зниження рівня препарату під час вагітності. Тому вагітні, які приймають ламіктал, повинні бути постійно під медичним наглядом.
За попередніми даними, ламотригін проникає в грудне молоко в концентрації, що становить 50% концентрації препарату в плазмі крові матері. У невеликої кількості дітей грудного віку, матері яких отримували Ламіктал, рівень ламотригіну в плазмі досягав такого, при якому можливе прояв фармакологічних ефектів. У зв'язку з цим слід зважити рівень ризику для дитини при застосуванні препарату матір'ю в період годування груддю.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з іншими механізмами.
За даними двох досліджень за участю добровольців було встановлено, що вплив ламотригіну на координацію рухів, зір та суб'єктивний седативний ефект не відрізнялися від таких при застосуванні плацебо. У клінічних дослідженнях із застосуванням ламотригіну повідомлялося про випадки розвитку запаморочення та диплопії, тому перед керуванням транспортними засобами чи роботою з потенційно небезпечними механізмами необхідно оцінити індивідуальну реакцію пацієнта на лікування препаратом.
Епілепсія.
Слід бути обережними під час керування транспортними засобами, оскільки можлива реакція на будь-який протиепілептичний препарат.

Взаємодія препарату Ламіктал™

Встановлено, що глюкуронілтрансфераза – фермент, який відповідає за метаболізм ламотригіну. Не існує доказів того, що застосування ламотригіну може зумовити виникнення клінічно значущої індукції або пригнічення мікросомальних ферментів печінки, що беруть участь у метаболізмі препарату, а також малоймовірна взаємодія між ламотригіном та препаратами, що метаболізуються цитохромними Р450-ферментами. Ламотригін може індукувати власний метаболізм, але цей ефект слабко виражений і не має клінічного значення.

Таблиця 6
Вплив інших препаратів на печінкові ферменти.

*Інші пероральні контрацептиви та гормонозалежні препарати не вивчали, але вони можуть впливати аналогічно на фармакокінетичні властивості ламотригіну.

Взаємодія з протиепілептичними препаратами
Вальпроат, що гальмує глюкуронізацію ламотригіну, знижує метаболізм ламотригіну та збільшує середній період напіввиведення приблизно у 2 рази. Деякі протиепілептичні препарати, такі як фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал та примідон, що індукують печінкові ферменти, пригнічують метаболізм глюкуронізації ламотригіну та прискорюють метаболізм ламотригіну.
Є повідомлення про виникнення побічних явищ з боку ЦНС, які включали запаморочення, атаксію, диплопію, нечіткість зору та нудоту у пацієнтів, які приймають карбамазепін одночасно з ламотригіном. Зазначені явища зазвичай відбуваються після зниження дози карбамазепіну. Подібний ефект виявлено при дослідженні ламотригіну та окскарбазепіну у здорових добровольців, але зниження дози не вивчали. У дослідженні на здорових дорослих добровольцях, які приймали дози 200 мг ламотригіну та 1200 мг окскарбазепіну виявлено, що окскарбазепін не змінював метаболізм ламотригіну, а ламотригін у свою чергу не змінював метаболізм окскарбазепіну.
У дослідженні на здорових добровольцях було виявлено, що поєднане застосування фелбамату в дозі 1200 мг 2 рази на добу та ламотригіну в дозі 100 мг 2 рази на добу протягом 10 днів не мало клінічно значущого впливу на фармакокінетику останнього.
Відповідно даних ретроспективного аналізу плазмових рівнів у пацієнтів, які застосовували ламотригін з або без габапентину, було виявлено, що габапентин не змінює наявний рівень кліренсу ламотригіну.
Потенційна медикаментозна взаємодія між леветирацином та ламотригіном була вивчена шляхом оцінювання рівня концентрацій обох препаратів у плазмі крові під час плацебо-контрольованих клінічних досліджень. За цими даними, речовини не змінюють фармакокінетику один одного.
Рівноважна концентрація ламотригіну в плазмі крові не змінюється при одночасному застосуванні з прегабаліном (200 мг 3 рази на добу). Фармакокінетичної взаємодії між ламотригіном та прегабаліном немає.
Топірамат не впливає на плазмову концентрацію ламотригіну. Застосування ламотригіну на 15% підвищує концентрацію топірамату.
За даними дослідження, застосування зонісаміду (200-400 мг на добу) одночасно з ламотригіном (150-500 мг на добу) протягом 35 днів для лікування епілепсії не мало суттєвого впливу на фармакокінетику ламотригіну.
Незважаючи на існуючі випадки зміни концентрації інших протиепілептичних препаратів у плазмі крові, контрольні дослідження показали, що ламотригін не впливає на концентрацію у плазмі супутніх протиепілептичних засобів. Ламотригін не впливає на концентрацію в плазмі інших протиепілептичних препаратів, що застосовуються одночасно, і не витісняє їх зі зв'язку з білками (за даними досліджень in vitro).
Взаємодія коїться з іншими психотропними засобами.
При одночасному застосуванні 100 мг/добу ламотригіну та 2 г глюконату літію 2 рази на добу протягом 6 днів 20 пацієнтами фармакокінетика літію не змінювалася.
Застосування багаторазових пероральних доз бупропіону не мало статистично значущого впливу на фармакокінетику ламотригіну при дослідженні 12 пацієнтів, лише призвело до слабкого підвищення рівня глюкуроніду ламотригіну.
За даними досліджень здорових дорослих добровольців 15 мг оланзапіну зменшували АUС та знижували максимальну концентрацію ламотригіну в середньому на 24 та 20% відповідно. Такий виражений ефект у клінічній практиці спостерігається рідко. Доза 200 мг ламотригіну не впливає на фармакокінетику оланзапіну.
Багаторазове застосування ламотригіну в дозі 400 мг на добу не викликало клінічно значущого впливу на фармакокінетику рисперидону при прийомі разової дози 2 мг у дослідженнях за участю 14 здорових дорослих добровольців. При сумісному застосуванні 2 мг рисперидону одночасно з ламотригіном у 12 із 14 добровольців відзначали виникнення сонливості порівняно з 1 на 20 добровольців при застосуванні лише рисперидону. Не виявлено жодного випадку сонливості при застосуванні лише ламотригіну.
Результати експериментів in vitroпоказали, що на формування первинного метаболіту ламотригіну N-глюкуроніду мінімально має вплив амітриптилін, бупропіон, хлоназепам, флуоксетин, галоперидол або лоразепам. За даними вивчення метаболізму буфуралолу в мікросомах печінки людини можна визначити, що ламотригін не знижує кліренс препаратів, які метаболізуються головним чином за допомогою CYP 2D6. Результати in vitroекспериментів дають можливість стверджувати, що на кліренс ламотригін не можуть вплинути клозапін, фенелзин, рисперидон, серталін або тразодон.
Взаємодія із гормональними контрацептивами.
Вплив гормональних контрацептивів на фармакокінетику ламотригіну.У дослідженнях за участю 16 жінок-добровольців, які отримують ламотригін у комбінації з етинілестрадіолом 30 мкг/левоноргестрелом 150 мкг, зазначено підвищення виведення ламотригіну приблизно в 2 рази, що у свою чергу викликало зменшення АUС і зниження максимальної концентрації ламо відповідно. Концентрація ламотригіну в плазмі поступово зростала протягом тижневої перерви, підвищуючись у 2 рази до кінця цієї перерви, порівняно з поєднаним застосуванням препаратів.
Вплив ламотригіну на фармакокінетику гормональних контрацептивів.За даними досліджень 16 жінок-добровольців, постійна доза ламотригіну 300 мг не впливала на фармакокінетику етинілестрадіолу, що є частиною комбінованої таблетки перорального контрацептиву. Відзначали постійне незначне підвищення виведення левоноргестрелу, що у свою чергу зумовлювало зменшення АUS та зниження максимальної концентрації лівоногестрелу в середньому на 19 та 12% відповідно. Вимірювання сироваткового рівня ФГ, ЛГ та естрадіолу протягом дослідження показало у деяких випадках пригнічення гормональної активності яєчників, хоча результати вимірювання рівня прогестерону у сироватці крові показали відсутність будь-яких гормональних симптомів овуляції у всіх 16 жінок. Вплив зміни рівня сироваткових ФГ та ЛГ та незначного підвищення виведення левоноргестрелу на активність яєчникової овуляції не відомий. Дослідження впливу ламотригіну у добовій дозі 300 мг та інших гормональних контрацептивів не проводили.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами.
У дослідженнях за участю 10 чоловіків-добровольців, які приймають разом ламотригін та рифампіцин, підвищувався рівень виведення та зменшувався період напіврозпаду ламотригіну внаслідок індукування печінкових ферментів, відповідальних за глюкуронізацію. У пацієнтів, які отримують супутню терапію рифампіцином, необхідно застосовувати режим лікування, який рекомендується для лікування ламотригіном та відповідними індукторами глюкуронізації. За даними досліджень на здорових добровольцях, лопінавір/ритонавір приблизно вдвічі знижують плазмову концентрацію ламотригіну шляхом індукції глюкуронізації. Для лікування пацієнтів, які вже застосовують лопінавір/ритонавір, слід дотримуватись режиму терапії, що рекомендується при застосуванні ламотригіну та індукторів глюкуронізації.

Передозування препарату Ламіктал™, симптоми та лікування

Описані випадки гострого передозування (при прийомі доз, що в 10-20 разів перевищували максимальну терапевтичну), симптомами якої є атаксія, ністагм, порушення свідомості та кома.
У разі передозування пацієнта госпіталізують для проведення відповідної підтримуючої терапії.

Умови зберігання препарату Ламіктал™

У сухому місці, захищеному від світла, при температурі до 30 °C.

Список аптек де можна купити Ламіктал™:

• Санкт-Петербург

Ламіктал - це препарат з протисудомними та нормотимичними властивостями. Його використовують у терапії епілепсії та біполярних розладів.

Є діючим компонентом Ламіктала. Форми випуску препарату - таблетки для прийому всередину та для розжовування (розчинення).

Склад та форми випуску препарату

Випускають такі види таблетокдля внутрішнього прийому:

1. Таблетки із вмістом ламотриджину 25 мг. Вони мають жовто-коричневий колір та форму квадрата. З одного боку таблетки - напис «GSEC7», але в інший число «25».
2. Таблетки із вмістом ламотриджину 50 мг. Вони мають таку ж форму і колір, але відрізняються написами - "GSEЕ1" з одного боку, і число "50" з іншого боку.
3. Таблетки з вмістом ламотриджину 100 мг виглядають аналогічно двом попереднім формам. З одного боку таблетки – напис «GSEЕ5», а з іншого – число «100».

До складу таблеток для прийому внутрішньо входять допоміжні речовини: целюлоза, повідон, магнію, заліза, крохмалю і лактози. Для розжовування та розчинення випускаються таблетки білого кольору, квадратної форми, зі смородиновим запахом:

• із вмістом ламотриджину 5 мг (написи «GS CL2» та «5»);
• із вмістом ламотриджину 25 мг (написи «GS CL5» та «25»);
• із вмістом ламотриджину 100 мг (написи «GS CL7» та «100»).

До складу таблеток для розжовування входять допоміжні компоненти: карбонат кальцію, целюлоза, повідон, сахарин, ароматизатори, сполуки магнію, алюмінію.

Фармакокінетика препарату

Ліки повністю і швидко всмоктуються з органів травлення. Через 2,5 години після вживання відзначається найвища концентрація препарату у плазмі. Їда не впливає на засвоюваність препарату. В організмі лікарська речовина наполовину зв'язується із кров'яними білками. Потім ліки переробляють ферментами печінки і виводять з організму у вигляді глюкоуранідів через нирки повністю через 2 - 3 доби.

Час виведення препарату залежить від прийнятої дози. Але на виведення речовини з організму можуть вплинути різні стани людини і ліки, що спільно приймаються. Приміром, при спадкових порушеннях обміну білірубіну (синдром Жильбера) виведення препарату відбувається повільніше. Якщо разом із Ламікталомхворий приймає Карбамазепін або Фенітоїн, виведення ліків прискорюється. А спільний прийом Ламіктала з Вальпроєвою кислотою призводить до дуже повільного видалення ламотриджину з організму. У хворих з порушеннями функції нирок та печінки препарат виводиться з організму повільно. Тому потрібне знижене дозування ліків.

Показання та протипоказання до застосування

Ламіктал використовується для терапії судомних нападів у дорослих та дітей. Також препарат може застосовуватися як стабілізатор настрою у психіатричних хворих. В інструкції із застосування наведено такі показання для використання Ламіктала:

Існує кілька протипоказань до призначення Ламіктала. Інструкція застосування говорить про те, що препарат не слід вживати при індивідуальній непереносимості його компонентів. Ліки застосовуютьз обережністю, якщо у хворого спостерігається печінкова або ниркова недостатність, а також вагітності.

Побічні ефекти Ламіктала

Якщо препарат застосовується для лікування епілепсії, то можуть виявитися такі небажані ефекти:

Слід пам'ятати, що при епілепсії не можна різко припиняти прийом препарату. Це може призвести до розвитку синдрому відміни, який виявляється у посиленні епілептичних нападів. Рекомендується поступово знижувати дозу ліків . При лікуванні Ламікталомбіполярного розладу можуть з'явитися такі побічні ефекти:

Передозування препарату

При перевищенні терапевтичної дози Ламікталаспостерігається різке розлад координації рухів (аж до неможливості ходити і стояти), сплутаність свідомості, ністагм, може розвинутися кома. У разі необхідно викликати швидку медичну допомогу. Хворого поміщають у стаціонар, де проводять симптоматичне лікування. Якщо з прийому препарату минуло трохи більше 2 годин, може допомогти промивання шлунка.

Особливості прийому Ламіктала

Так як Ламіктал є досить сильним препаратом, то при терапії цими ліками слід враховувати можливість побічних ефектів. Як уже говорилося, Ламіктал нерідко викликає висипання. Зазвичай висипання незначні та зникають самостійно. Але в деяких випадках можливі важкі реакції шкіри. Найчастіше побічні явища з боку шкіри спостерігаються у дітей. І лікарі нерідко приймають такий висип за симптоми інфекції. Тому в перші 8 тижнів лікування слід уважно стежити за станом здоров'я дитини.

Якщо у хворого в минулому вже були шкірні висипання під час лікування протисудомними засобами, то Ламіктал застосовують з обережністю. У будь-якому випадку при появі висипу при лікуванні Ламікталом необхідно проконсультуватися з лікарем. Якщо буде встановлено, що така шкірна реакція пов'язана із вживанням ліків, то препарат доведеться відмінити. Особливо уважно треба ставитися до тих випадків, коли висипання супроводжується збільшенням лімфовузлів і підвищенням температури, це може бути пов'язане з гіперчутливістю до цих ліків.

Якщо жінка проходить курс лікування Ламікталом і одночасно приймає гормональні протизаплідні таблетки, їй потрібно обов'язково повідомити про це лікаря. Пероральні контрацептиви та протисудомні препарати можуть взаємно знижувати ефективність один одного. Можливо, знадобиться коригування дози Ламіктала. При лікуванні депресії ламіктала потрібно ретельно спостерігати за психічним станом хворого.

У деяких пацієнтів прийом цього препарату може спричинити появу суїцидальних думок та намірів. Якщо при терапії Ламікталом депресивні прояви посилюються, необхідна відміна препарату.

Медичні дослідження не виявили впливу Ламіктала на швидкість реакції та увагу. Однак у деяких пацієнтів спостерігається запаморочення, сонливість та двоїння в очах. Тому в період терапії необхідно утриматися від водіння автомобіля та керування механізмами.

Ламіктал при вагітності та лактації

Дослідження не виявили негативного впливу Ламіктала на розвиток пліда. Однак при вагітності препарат застосовують з обережністю. Фізіологічні особливості організму вагітної жінки можуть вплинути на метаболізм ліків і на його лікувальну дію. Тому лікар зважує можливий ризик та користь, перш ніж призначити ці ліки вагітною.

А також необхідно попередньо оцінити всі плюси та мінуси терапії при призначенніЛаміктала матері-годувальниці. З грудним молоком виділяється невелика кількість ламотриджину, близько половини від концентрації в організмі жінки. Однак у деяких немовлят концентрація в організмі ламотриджину виявлялася досить високою.

Взаємодія Ламіктала з іншими ліками

При сумісному застосуванні Ламіктала з іншими препаратами необхідно враховувати їхній взаємний вплив. Деякі ліки здатні пригнічувати метаболізм ламотриджину та уповільнювати його виведення з організму. До таких медикаментів відноситься вальпроєва кислота. Багато препаратів прискорюють метаболізм та виведення ламотриджину. Внаслідок цього концентрація ліків в організмі знижується. До таких засобів відносяться:

• протиепілептичні засоби ( , Фенітоїн, Фенобарбітал, Примідон);
• протизаплідні гормональні таблетки, що містять етинілестрадіол та левонгостріл;
• протитуберкульозний антибіотик ріфампіцин;
• противірусний препарат Ритонавір.

Потрібно пам'ятати про те, що спільний прийом Ламіктала з Карбамазепін може призвести до запаморочення, двоїння в очах, порушення координації рухів. У таких випадках необхідно зменшити дозу Карбамазепіну.

Інструкція із застосування рекомендує кілька схем лікування Ламікталом із поступовим нарощуванням дози. Але лікуватися самостійно не слід, вибирати відповідну схему терапії повинен лікар. Тільки медик може попередньо оцінити всі фактори: вік та стан хворого, спільний прийом інших препаратів, діагноз та анамнез. Пігулки для прийому внутрішньовживають, з невеликою кількістю рідини. Таблетки для розжовування можна розчиняти у воді.

Схема лікування дорослих та підлітків старше 12 років

Добові дози та схема лікування при монотерапії Ламікталом:

• Перші два тижні: 25 мг.
• Підтримуюча доза 100 - 200 мг. (Іноді до 500 мг).

• Перший тиждень: 25 мг за день.
• Другий тиждень: 25 мг щодня.
• Третій - четвертий тиждень: збільшувати на 25 - 50 мг кожні 7 - 14 днів.
• Підтримуюча доза 100 - 200 мг.

• П'ята - шоста тижні: збільшувати на 50 - 100 мг кожні 7 - 14 днів,
• Підтримуюча доза 200 - 400 мг. (Іноді до 700 мг).

Лікування дітей від 3 до 12 років

Дозування Ламіктала при лікуванні дітей вимірюється у міліграмах препарату на 1 кілограм маси тіла дитини (мг/кг). Монотерапія Ламікталом

• Перші два тижні: 0,3 мг/кг щодня.
• Третій — четвертий тиждень: 0,6 кг/мг.
• П'ятий — шостий тиждень: збільшувати на 0,6 мг/кг кожні 7 — 14 днів до поліпшення стану.
• Підтримуюча доза 1 - 10 мг/кг на день.

Застосування Ламіктала з Вальпроєвою кислотою

• Перші два тижні: 0,15 мг/кг.
• Третій — четвертий тиждень: 0,3 мг/кг.
• П'ятий — шостий тиждень: збільшувати на 0,3 мг/кг кожні 7 — 14 днів,
• Підтримуюча доза 1 - 5 мг/кг.

Застосування Ламіктала разом із ліками, що прискорюють метаболізм та виведення ламітриджину

• Перші два тижні: 0,6 мг/кг на добу.
• Третій – четвертий тиждень: 1,2 мг/кг.
• П'ятий — шостий тиждень: збільшувати на 1,2 мг/кг кожні 7 — 14 днів,
• Підтримуюча доза 5 - 15 мг/кг на день.

Лікування дітей віком до 2 років

Для дітей цього віку Ламіктал призначають лише у вигляді розчинних (жувальних) таблеток. При розрахунку дози необхідно враховувати масу тіла. Необхідно регулярно вимірювати вагу дитини, щоб скоригувати дозування Ламіктала. Не можна перевищувати початкову та підтримуючу дозу, оскільки в дітей віком цього віку часто спостерігаються шкірні висипання при терапії Ламикталом. Якщо дитина вже приймає вальпроєву кислоту, необхідно ретельно розраховувати дозування Ламіктала. Якщо розрахована доза становить 2,5 мг і більше, то препарат не призначають.

Схема лікування Ламікталом біполярного розладу

При біполярному розладі (для запобігання манії чи депресії) Ламіктал призначають лише пацієнтам віком від 18 років. Добові дозита схема лікування при монотерапії Ламікталом:

• Перші два тижні: 25 мг.
• Третій — четвертий тиждень: 50 мг.
• П'ятий тиждень: 100 мг.
• Шостий тиждень: 200 мг.

Застосування Ламіктала разом із Вальпроєвою кислотою.

• Перші два тижні: 25 мг за день.
• Третій — четвертий тиждень: 25 мг щодня.
• П'ятий тиждень: 50 мг.
• Шостий тиждень: 100 мг.

Ламіктала з препаратами, що прискорюють метаболізм ламотриджину.

• Перші два тижні: 50 мг на добу.
• Третій — четвертий тиждень: 100 мг на добу.
• П'ятий тиждень: 200 мг.
• Шостий тиждень: 300 мг.

При відміні Вальпроєвої кислоти необхідно збільшити вдвічі дозу Ламіктала. При відміні Кармабазепіну, Фенітоїну, Фенобарбіталу або Примідону дозування Ламіктала знижується у 2 рази, поступово протягом 3-х тижнів.

Особливості терапії при хворобах нирок, печінки та у людей похилого віку

Якщо пацієнт страждає на патології нирок, то підтримуюча доза повинна бути зменшена. При патологіях печінки невеликого ступеня потрібно знизити початкову та всі наступні дози в 2 рази. При тяжких печінкових захворюваннях потрібно зниження доз на 75%. Лікування літніх хворих проводиться звичайними дозами.

Зберігання, ціни та аналоги

Препарат слід зберігати при температурі до + 30 градусів. Він зберігає придатність до 1,5 років. В аптеках Ламіктал відпускається за рецептом. Ціна на препарат залежить від дозування та виробника. Пігулки 25 мг коштують близько 500 рублів, а таблетки 100 мг можуть коштувати близько 900 – 950 рублів. Повними аналогами Ламікталаза діючою речовиною є препарати:

Діюча речовина

Ламотриджин*(Lamotriginum)

АТХ:

Фармакологічна група

Нозологічна класифікація (МКХ-10)

Склад та форма випуску

у блістері 10 шт.; в коробці 3 блістери.

Опис лікарської форми

Пігулки:світлі жовтувато-коричневі пігулки, квадратні, із закругленими кутами.

Доза 25 мг:з одного боку видавлено напис «GSEC7» і «25» з іншого.

Доза 50 мг:з одного боку видавлено напис «GSEC1» і «50» з іншого.

Доза 100 мг:з одного боку видавлено напис «GSEC5» і «100» з іншого.

Розчинні/жувальні таблетки:білі або майже білі таблетки із запахом чорної смородини.

Доза 5 мг:витягнуті, двоопуклі, на одній стороні яких методом видавлювання нанесено напис «GS CL2», з іншого боку — «5». Можуть спостерігатися невеликі вкраплення.

Доза 25 мг:квадратні із заокругленими кутами, з опуклим квадратом та цифрою «25» з одного боку, з іншого боку методом видавлювання нанесено напис «GS CL5». Можуть спостерігатися невеликі вкраплення.

Доза 100 мг:квадратні із заокругленими кутами, з опуклим квадратом та цифрою «100» з одного боку, з іншого боку методом видавлювання нанесено напис «GS CL7». Можуть спостерігатися невеликі вкраплення.

Фармакологічна дія

Фармакологічна дія- протисудомне .

Блокує потенціалзалежні натрієві канали, стабілізує мембрани нейронів та інгібує вивільнення глутамінової кислоти, яка відіграє ключову роль у виникненні епілептичних нападів.

Фармакокінетика

Ламотриджин швидко і повністю всмоктується із кишечника. C max у плазмі досягається приблизно через 2,5 години після прийому препарату внутрішньо. T max злегка збільшується після їди, але рівень абсорбції залишається незмінним.

Фармакокінетика має лінійний характер при дозі до 450 мг.

Ступінь зв'язування ламотриджину з білками плазми – близько 55%. Об'єм розподілу - 0,92-1,22 л/кг.

У метаболізмі ламотриджину бере участь фермент глюкуронілтрансферазу. Ламотриджин не впливає на фармакокінетику інших протиепілептичних препаратів.

У дорослих Cl ламотриджину становить у середньому 39±14 мл/хв.

Ламотриджин метаболізується до глюкуронідів, які виводяться із сечею. Менше 10% препарату виділяється із сечею у незміненому вигляді, близько 2% – з фекаліями. Кліренс та T 1/2 не залежать від дози.

Cl ламотриджину, розрахований за масою тіла, вищий у дітей, ніж у дорослих; він найвищий в дітей віком до 5 років. У дітей T 1/2 ламотриджину зазвичай коротше, ніж у дорослих.

Наявні дані вказують на відсутність значних відмінностей у кліренсі креатиніну у хворих похилого віку порівняно з молодими пацієнтами.

Середні значення Cl ламотриджину для пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю та пацієнтів, що перебувають на гемодіалізі, становлять 0,42 мл/хв/кг (хронічна ниркова недостатність), 0,33 мл/хв/кг (між сеансами гемодіалізу) та 1,57 мл/ хв/кг (під час гемодіалізу). Середній T 1/2 становить відповідно 42,9; 57,4 та 13 год. Протягом 4-годинного сеансу гемодіалізу з організму виводиться близько 20% ламотриджину. Таким чином, при порушенні функції нирок початкова доза ламотриджину обчислюється відповідно до стандартної схеми призначення протиепілептичного препарату; для пацієнтів із значним зниженням функції нирок рекомендується зниження підтримуючої дози.

Середні показники Cl ламотриджину у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого, середнього та тяжкого ступеня (стадії А, B та C за Чайлд-П'ю) становлять 0,31; 0,24 та 0,1 мл/хв/кг відповідно. Початкова, зростаюча та підтримуюча дози повинні бути зменшені приблизно на 50% у пацієнтів з помірним ступенем печінкової недостатності (стадія В) та на 75% – з тяжкою (стадія С). Початкова та зростаюча доза повинна коригуватися залежно від клінічного ефекту.

Покази препарату

Парціальні та генералізовані напади, включаючи тоніко-клонічні та пов'язані з синдромом Леннокса-Гасто (у дорослих та дітей), біполярні порушення у дорослих старше 18 років з переважно депресивними фазами.

Протипоказання

Гіперчутливість.

З обережністю слід призначати при нирковій недостатності.

Застосування при вагітності та годуванні груддю

Оскільки ламотриджин є слабким інгібітором дигідрофолатредуктази,

існує принаймні теоретичний ризик розвитку вроджених дефектів у плода при прийомі препарату під час вагітності.

Для того щоб оцінити безпеку ламотриджину при вагітності даних недостатньо.

В даний час інформація про застосування ламотриджину при лактації є неповною.

Ламотриджин визначається у грудному молоці в концентраціях, що становлять 40-60% від його концентрації у плазмі. У деяких дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні, концентрація ламотриджину в плазмі досягає терапевтичної.

Побічна дія

Для градації побічних ефектів використовувалась класифікація ВООЗ:

часто (>1 випадку на 100 призначень), іноді (<1 случая на 100 назначений) и редко (<1 случая на 1000 назначений).

З боку шкіри та підшкірної клітковини:часто - шкірний висип, в основному плямисто-папульозного характеру; рідко – мультиформна ексудативна еритема (в т.ч. синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєла).

Висипання шкіри зазвичай з'являється протягом перших 8 тижнів з моменту початку застосування ламотриджину і проходить при його скасуванні.

У поодиноких випадках можуть розвиватися важкі шкірні реакції, які в більшості випадків проходять після відміни препарату (у деяких пацієнтів можуть залишатися рубці), а також такі потенційно загрозливі для життя стану, як синдром Стівенса-Джонсона і синдром Лайєла.

З боку кровотворної та лімфатичної системи:рідко – нейтропенія, лейкопенія, анемія, тромбоцитопенія, панцитопенія, апластична анемія, агранулоцитоз.

Гематологічні порушення можуть бути пов'язані, так і не пов'язані з синдромом гіперчутливості і синдромом ДВС.

З боку імунної системи:рідко – синдром гіперчутливості з такими проявами, як пропасниця, лімфаденопатія, набряк обличчя, гематологічні порушення, ураження печінки, синдром ДВЗ, поліорганна недостатність.

Ранні ознаки гіперчутливості (наприклад лихоманка та лімфаденопатія) можуть з'явитися навіть за відсутності висипу на шкірі. У такому разі пацієнта слід негайно оглянути та скасувати прийом ламотриджину, якщо немає іншої очевидної причини появи таких симптомів.

Шкірні висипання є частиною синдрому гіперчутливості, ступінь тяжкості якого може бути різним, в окремих випадках аж до розвитку поліорганної недостатності та синдрому ДВЗ.

З боку центральної нервової системи:часто — дратівливість, тривожність, біль голови, стомлюваність, сонливість, безсоння, запаморочення, порушення рівноваги, тремор, ністагм, атаксія.

Іноді – агресивність.

Рідко - тики, галюцинації, сплутаність свідомості, збудження, порушення рівноваги, рухові розлади, екстрапірамідні розлади, хореоатетоз, почастішання судомних нападів.

З боку зору:часто – диплопія, нечіткість зору, кон'юнктивіт.

З боку травної системи:часто - порушення функції ШКТ, у т.ч. нудота, блювання та діарея; рідко – підвищення показників печінкових проб, порушення функції печінки, печінкова недостатність.

З боку скелетно-м'язової системи:часто - артралгія, болі в попереку; рідко - вовчаково-подібний синдром.

Інші:різка відміна Ламіктала, як та інших протиепілептичних препаратів, може спровокувати почастішання нападів, пов'язане з розвитком синдрому відміни.

Встановлено, що за недостатньої ефективності препарату, в т.ч. при епілептичному статусі може відзначатися рабдоміоліз, поліорганна дисфункція, дисеміноване внутрішньосудинне згортання крові - іноді з летальним результатом.

Взаємодія

Протиепілептичні препарати (фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал, примідон), парацетамол прискорюють метаболізм ламотриджину та вкорочують його T 1/2 у 2 рази.

Оскільки вальпроат конкурентно метаболізується печінковими ферментами, він викликає уповільнення метаболізму ламотриджину та збільшує його T 1/2 до 70 год у дорослих та до 45-55 год у дітей.

При приєднанні до терапії карбамазепіном ламотриджину можливі запаморочення, атаксія, диплопія, нечіткість зору та нудота, що зникають при зниженні дози карбамазепіну.

При приєднанні до терапії безводним глюконатом літію в дозі 2 г 2 рази на добу протягом 6 днів ламотриджину в дозі 100 мг на добу фармакокінетика літію не порушується.

Повторний прийом бупропіону не має значного впливу на фармакокінетику ламотриджину після прийому однієї дози за винятком невеликого збільшення показника AUC для ламотриджину глюкуроніду.

Спосіб застосування та дози

Всередину.Епілепсія: дорослим та дітям старше 12 років, які не отримували натрію вальпроат,початкова доза 25 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів, надалі 50 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів, потім дозу збільшують на 50-100 мг кожні 1-2 тижні до досягнення оптимального терапевтичного ефекту. Підтримуюча доза - 100-200 мг на добу в 1 або 2 прийоми (деяким пацієнтам потрібна доза 500 мг на добу).

Схема збільшення доз при монотерапії ламотриджином у дорослих та дітей віком від 12 років.

Пацієнтам, які отримують натрію вальпроат,початкова доза - 25 мг через день протягом 2 тижнів, потім - 25 мг щодня протягом наступних 2 тижнів, після цього дозу збільшують максимально на 25-50 мг на добу кожні 1-2 тижні до досягнення оптимального терапевтичного ефекту. Підтримуюча доза - 100-200 мг на добу на 1 або 2 прийоми.

Пацієнтам, які приймають протиепілептичні засоби, що індукують печінкові ферменти у поєднанні з іншими протиепілептичними препаратами або без них (за винятком натрію вальпроату),початкова доза - 50 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів, надалі - 100 мг на добу на 2 прийоми протягом 2 тижнів. Потім дозу збільшують максимально на 100 мг кожні 1-2 тижні до досягнення оптимального терапевтичного ефекту. Підтримуюча доза для досягнення оптимального терапевтичного ефекту - 200-400 мг на добу на 2 прийоми. Деяким пацієнтам може знадобитися доза 700 мг на добу для досягнення бажаного ефекту.

Схема збільшення доз при комбінованій терапії у дорослих та дітей віком від 12 років.

Терапія	Доза
Ламіктал та Вальпроат у поєднанні з іншими протиепілептичними препаратами або без них
1-2 тижні	12,5 чи 25 мг через день
3-4 тижні	25 мг/добу
Підтримуюча доза	100-200 мг на 1 або 2 прийоми (дозу слід збільшувати на 25-50 мг кожні 1-2 тижні до досягнення підтримуючої)
Ламіктал та протиепілептичні препарати, що індукують печінкові ферменти (фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал, примідон) у поєднанні з іншими протиепілептичними препаратами або без них (за винятком вальпроату):
1-2 тижні	50 мг/добу
3-4 тижні	100 мг/добу на 2 прийоми
Підтримуюча доза	200-400 мг/сут на 2 прийоми (дозу слід збільшувати на 100 мг кожні 1-2 тижні до досягнення підтримуючої)

Дітям від 2 до 12 років, які отримують натрію вальпроат у поєднанні з іншими протиепілептичними препаратами або без них,початкова доза – 0,15 мг/кг 1 раз на добу протягом 2 тижнів; потім - 0,3 мг/кг 1 раз на добу протягом 2 тижнів. Потім дозу збільшують на 0,3 мг/кг кожні 1-2 тижні до досягнення оптимального терапевтичного ефекту. Підтримуюча доза - 1-5 мг/кг/сут на 1 або 2 прийоми. Максимальна добова доза – 200 мг.

Для пацієнтів, які приймають протиепілептичні засоби, що індукують печінкові ферменти, у поєднанні з іншими протиепілептичними препаратами або без них (за винятком натрію вальпроату),початкова доза - 0,6 мг/кг/добу на 2 прийоми протягом 2 тижнів, надалі - 1,2 мг/кг/добу на 2 прийоми протягом 2 тижнів. Потім дозу збільшують максимально на 1,2 мг/кг кожні 1-2 тижні до досягнення оптимального терапевтичного ефекту. Середня підтримуюча доза для досягнення оптимального терапевтичного ефекту – 5-15 мг/кг/добу на 2 прийоми. Максимальна добова доза – 400 мг. Для досягнення оптимального ефекту в дітей віком необхідно систематично стежити за масою тіла, щоб коригувати дози відповідно до змін маси тіла дитини.

Схема збільшення доз при комбінованій терапії у дітей віком від 2 до 12 років.

Терапія	Дози
Ламіктал та вальпроат у поєднанні з іншими протиепілептичними препаратами або без них
1-2 тижні	0,15 мг/кг/добу
3-4 тижні	0,3 мг/кг/добу
Підтримуюча доза	Дозу збільшують на 0,3 мг/кг кожні 1-2 тижні до підтримуючої 1-5 мг/кг (в 1 або 2 прийоми), але не більше 200 мг/добу
Ламіктал та протиепілептичні препарати, що індукують печінкові ферменти (фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал, примідон), у поєднанні з іншими протиепілептичними препаратами або без них (за винятком вальпроату)
1-2 тижні	0,6 мг/кг на 2 прийоми
3-4 тижні	1,2 мг/кг на 2 прийоми
Підтримуюча доза	Дозу збільшують на 1,2 мг/кг кожні 1-2 тижні до підтримуючої 5-15 мг/кг (2 прийоми), але не більше 400 мг/добу

Біполярні порушення (з метою запобігання розвитку депресивного епізоду). Всередину розжовуючи, розчиняючи в невеликій кількості води або проковтуючи повністю, запиваючи водою.

Схема збільшення доз для досягнення підтримуючої стабілізуючої добової дози у дорослих (старше 18 років) при біполярних розладах

Терапія	Дози
Ламіктал у поєднанні з протиепілептичними препаратами, інгібіторами печінкових ферментів (вальпроат та ін.)
1-2 тижні	12,5 мг (25 мг за день)
3-4 тижні	25 мг/добу
5 тиждень	50 мг на добу в 1-2 прийоми
	100 мг/добу на 1-2 прийоми (максимальна доза - 200 мг)
Ламіктал у поєднанні з протиепілептичними препаратами, що індукують печінкові ферменти.
1-2 тижні	50 мг/добу
3-4 тижні	100 мг/добу на 2 прийоми
5 тиждень	200 мг/добу на 2 прийоми
6 тиждень (стабілізуюча доза)*	300 мг
7 тиждень	при необхідності збільшити дозу до 400 мг на 2 прийоми
Ламіктал у поєднанні із протиепілептичними препаратами, характер взаємодії яких невідомий. Монотерапія Ламікталом
1-2 тижні	25 мг/добу
3-4 тижні	50 мг на добу в 1-2 прийоми
5 тиждень	100 мг/добу в 1-2 прийоми
6 тиждень (стабілізуюча доза)*	200 мг/добу на 1-2 прийоми

*Стабілізуюча доза змінюється залежно від клінічного ефекту

Дорослим старше 18 років, які приймають ламіктал у поєднанні з протиепілептичними препаратами, інгібіторами печінкових ферментів (в т.ч. з натрію вальпроат),по 25 мг через день протягом 2 тижнів, потім - 25 мг щодня протягом 2 тижнів, далі - 50 мг на добу в 1 або 2 прийоми протягом 1 тижня; стабілізуюча доза — 100 мг на добу на 1 або 2 прийоми (змінюється залежно від клінічного ефекту). Максимальна доза – 200 мг на добу.

Терапія Ламікталом у поєднанні з протиепілептичними препаратами, що індукують печінкові ферменти (карбамазепін, фенобарбітал), без натрію вальпроату,початкова доза - 50 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів, потім 100 мг на добу на 2 прийоми протягом 2 тижнів. Дозу збільшують до 5 тижнів до 200 мг на добу в 2 прийоми і до 300 мг на добу до 6 тижнів. Для досягнення оптимального терапевтичного ефекту - 400 мг на добу на 2 прийоми, починаючи з 7 тижнів.

Терапія Ламікталом та препаратами з невідомим характером взаємодії (препаратами літію, бупропіоном). Монотерапія Ламікталом:початкова доза - 25 мг на добу протягом 2 тижнів, потім 50 мг на добу в 1 або 2 прийоми протягом 2 тижнів. Дозу слід збільшити до 100 мг на добу на 5 тижнів. Для досягнення оптимального терапевтичного ефекту необхідна доза 200 мг на добу на 1 або 2 прийоми.

Як тільки буде досягнуто добової підтримуючої стабілізуючої дози, інші психотропні препарати можуть бути скасовані.

Добова доза Ламіктала, необхідна для стабілізації настрою при біполярних розладах після відміни супутніх психотропних чи протиепілептичних препаратів

Терапія	Дози
Після відміни вальпроату
1 тиждень	Подвоїти стабілізуючу дозу, не перевищуючи 100 мг на тиждень (за 1 тиждень зі 100 мг на добу до 200 мг на добу)
2-3 тиждень і далі	Зберегти дозу 200 мг на добу в 2 прийоми (при необхідності збільшити до 400 мг на добу)
Після відміни протиепілептичних препаратів, що індукують печінкові ферменти (карбамазепін), залежно від вихідної дози
1 тиждень	400 мг	300 мг	200 мг
2 тиждень	300 мг	225 мг	150 мг
3 тиждень і далі	200 мг	150 мг	100 мг
Після відміни інших психотропних чи протиепілептичних препаратів, характер взаємодії яких невідомий	Підтримуюча доза 200 мг на добу на 2 прийоми (від 100 до 400 мг)
Пацієнтам, які приймають протиепілептичні препарати, характер взаємодії яких невідомий, рекомендується така сама схема збільшення доз, як при прийомі ламотриджину з Вальпроатом

Терапія Ламікталом після відміни протиепілептичних препаратів, інгібіторів печінкових ферментів (в т.ч. вальпроат натрію):після відміни натрію вальпроату стабілізуючу дозу подвоюють, не перевищуючи 100 мг/тиж. Наприклад, стабілізуюча доза 100 мг на добу збільшується на першому тижні до 200 мг на добу, на другому, третьому тижні і далі зберігається доза 200 мг на добу на 2 прийоми. При необхідності доза може бути збільшена до 400 мг на добу.

Терапія Ламікталом після відміни протиепілептичних препаратів, що індукують печінкові ферменти (карбамазепін), залежно від вихідної підтримуючої дози:доза Ламіктала поступово знижується протягом 3 тижнів.

Терапія Ламікталом після відміни психотропних препаратів або інших протиепілептичних препаратів, характер взаємодії яких з ламотриджином невідомий (препарати літію, бупропіон):зберігається колишня підтримуюча доза.

Схема дозування ламотриджину при біполярних розладах після приєднання до терапії інших препаратів

Терапія	Доза, мг/добу
	Стабілізуюча доза	1 тиж	2 тижні	3 тижні і далі
Приєднання Вальпроату	200	100	Зберегти дозу 100 мг на добу
	300	150	Зберегти дозу 150 мг на добу
	400	200	Зберегти дозу 200 мг на добу
Приєднання протиепілептичних препаратів, що індукують печінкові ферменти	200	200	300	400
	150	150	225	300
	100	100	150	200
Приєднання інших психотропних чи протиепілептичних засобів, характер взаємодії яких із ламотриджином невідомий	Зберегти підтримуючу дозу 200 мг на добу на 2 прийоми

Приєднання протиепілептичних препаратів, інгібіторів печінкових ферментів (натрію вальпроат), залежно від вихідної дози ламотриджину:при стабілізуючій дозі 200 мг на добу, на першому тижні - скоротити її до 100 мг на добу, на другому, третьому тижні і далі - зберегти 100 мг на добу. При дозі 300 мг на добу, на першому тижні скоротити до 150 мг на добу і далі зберегти незмінну, при дозі 400 мг на добу, на першому тижні скоротити до 200 мг на добу і далі зберегти незмінну.

Приєднання протиепілептичних препаратів, що індукують печінкові ферменти (карбамазепін), у пацієнтів, які не отримують вальпроат натрію, залежно від вихідної дози ламотриджину:при дозі 200 мг на добу, у перший тиждень зберегти її незмінною, на другий - збільшити до 300 мг на добу, у третій і далі - збільшити до 400 мг на добу.

При дозі 150 мг на добу в перший тиждень зберегти її незмінною, на другий - збільшити до 225 мг на добу, у третій і далі - збільшити до 300 мг на добу. При дозі 100 мг на добу, у перший тиждень зберегти її незмінною, на другий - збільшити до 150 мг на добу, на третій і далі - збільшити до 200 мг на добу.

Приєднання інших психотропних чи протиепілептичних засобів, характер взаємодії яких із ламотриджином невідомий:зберегти підтримуючу дозу 200 мг на добу на 2 прийоми (від 100 до 400 мг).

Пацієнтам з порушенням функції печінки початкову, зростаючу та підтримуючу дози слід зменшити ~ на 50 і 75% у пацієнтів з помірним (стадія В) та тяжким (стадія С) ступенем печінкової недостатності відповідно. Надалі їх слід коригувати залежно від клінічного ефекту. При порушенні функції нирок – рекомендується зниження підтримуючої дози. Пацієнтам віком понад 65 років змін схеми дозування не потрібно. Рекомендації щодо дозування препарату для дітей віком до 18 років відсутні.

Передозування

Симптоми:запаморочення, біль голови, сонливість, блювання, ністагм, атаксія, порушення свідомості, кома.

Лікування:промивання шлунка, дезінтоксикаційна терапія.

Запобіжні заходи

За винятком тих випадків, коли стан пацієнта вимагає термінової відміни препарату (наприклад, при появі шкірних висипань), дозу Ламіктала слід поступово зменшувати протягом 2 тижнів.

У період лікування необхідно утримуватися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.

особливі вказівки

Існують дані про розвиток шкірних висипань, які зазвичай відзначалися протягом перших 8 тижнів після початку лікування ламотриджином. У більшості випадків шкірні висипання були виражені незначно і проходили самостійно, але разом з тим іноді траплялися серйозні випадки, які вимагали госпіталізації пацієнта та відміни Ламіктала (наприклад, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз). Висипання (легкі форми) є зазвичай проявом синдрому гіперчутливості і є дозонозалежним ефектом, у той час як синдром Лайєла і Стівенса-Джонсона завжди дозозалежні.

Через ризик розвитку висипу перевищувати початкову дозу та порушувати схему збільшення доз не можна.

Ламіктал є слабким інгібітором дигідрофолатредуктази і тому він може впливати на метаболізм фолатів при тривалій терапії. Однак навіть при тривалому застосуванні ламотриджин не викликав серйозних змін вмісту гемоглобіну, середнього обсягу формених елементів у крові, концентрації фолатів у сироватці (при прийомі до 1 року) або еритроцитах (при прийомі до 5 років).

При кінцевій стадії ниркової недостатності можливе накопичення метаболіту ламотриджину - глюкуроніду, тому у пацієнтів з нирковою недостатністю ламотриджин призначають з обережністю.

Пацієнтам, які отримують будь-який інший препарат, що містить ламотриджин, не слід приймати Ламіктал без консультації з лікарем.

Якщо розрахункова добова доза – 1-2 мг, дозволяється прийом Ламіктала у дозі 2 мг через день протягом 2 перших тижнів. Якщо розрахункова доза менша за 1 мг, приймати Ламіктал не слід.

У педіатричній практиці не рекомендується монотерапія препаратом як початковий метод лікування у пацієнтів з первинно встановленим діагнозом. Після досягнення протисудомного ефекту за допомогою комбінованої терапії протиепілептичні препарати, що одночасно застосовуються з Ламікталом.

можна відмінити, і пацієнти можуть продовжувати лікування Ламікталом як монотерапії.

Цілком можливо, що дітям віком від 2 до 6 років знадобиться підтримуюча доза на верхній межі рекомендованого діапазону доз.

При будь-якій зміні терапії як зі скасуванням протиепілептичного препарату, який призначався спільно з ламотриджином, так і, навпаки, з приєднанням інших протиепілептичних препаратів до комбінованої терапії, що включає ламотриджин, необхідно брати до уваги можливість зміни фармакокінетики ламотриджину.

Виробник

ГлаксоСмітКляйн Фармасьютікалз СА, Польща (таблетки).

Глаксо Веллком Оперейшенс, Великобританія (таблетки розчинні/жувальні).

Умови зберігання препарату

У сухому місці, захищеному від світла, при температурі не вище 30 °C.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Виробник: Glaxo Operetaions UK Limited (Глаксо Оперейшнс ЮК Лімітед) Великобританія

Код АТС: N03AX09

Фарм група:

Форма випуску: Тверді лікарські форми. Пігулки.

Загальні характеристики. Склад:

Пігулки від блідо-жовтого до жовто-коричневого кольору, квадратні із закругленими кутами, одна сторона плоска з видавленим написом "GSEC7", інша - багатогранна з опуклим квадратом із видавленою цифрою "25".

Діюча речовина: ламотриджин 25 мг

допоміжні речовини: лактози моногідрат – 24.7 мг, целюлоза мікрокристалічна – 24.7 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію – 2.5 мг, повідон – 2.5 мг, магнію стеарат – 0.4 мг, заліза оксид жовтий (Е172).

Таблетки від блідо-жовтого до жовто-коричневого кольору, квадратні із закругленими кутами, одна сторона плоска з видавленим написом "GSEЕ1", інша - багатогранна з опуклим квадратом із видавленою цифрою "50".

Діюча речовина: ламотриджин 50 мг

Допоміжні речовини: лактози моногідрат – 49.4 мг, целюлоза мікрокристалічна – 49.4 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію – 5 мг, повідон – 5 мг, магнію стеарат – 0.8 мг, заліза оксид жовтий (Е172) – 0.4 мг.

Таблетки від блідо-жовтого до жовто-коричневого кольору, квадратні із закругленими кутами, одна сторона плоска з видавленим написом "GSEЕ5", інша - багатогранна з опуклим квадратом із видавленою цифрою "100".

Діюча речовина: ламотриджин 100 мг

допоміжні речовини: лактози моногідрат – 98.8 мг, целюлоза мікрокристалічна – 98.8 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію – 10 мг, повідон – 10 мг, магнію стеарат – 1.6 мг, заліза оксид жовтий (Е172) – 0.

Фармакологічні властивості:

Протиепілептичний препарат. Ламотриджин є блокатором потенціал-залежних натрієвих каналів. У культурі нейронів він викликає потенціал-залежну блокаду імпульсації, що безперервно повторюється, і пригнічує патологічне вивільнення глутамінової кислоти (амінокислота, що грає ключову роль у розвитку епілептичних нападів), а також інгібує деполяризацію, викликану глутаматом.

Ефективність Ламіктала у запобіганні розладам настрою у пацієнтів з біполярними розладами була продемонстрована у двох фундаментальних клінічних дослідженнях. В результаті комбінованого аналізу отриманих результатів було встановлено, що тривалість ремісії, що визначалася як час до виникнення першого епізоду і до першого епізоду маніі/гіпоманії/змішаного після стабілізації, довше групи ламотриджину порівняно з плацебо. Тривалість ремісії більш виражена депресії.

Фармакокінетика. Всмоктування

Після прийому внутрішньо ламотриджин швидко і повністю всмоктується із ШКТ, практично не піддаючись пресистемному метаболізму першого проходження. Сmax у плазмі досягається приблизно через 2,5 години після прийому препарату. Час досягнення Сmax незначно збільшується після їди, але ступінь абсорбції залишається незмінною. Фармакокінетика ламотриджину має лінійний характер прийому одноразової дози до 450 мг (найбільша досліджена доза). Спостерігаються значні міжіндивідуальні коливання Cmax у рівноважному стані, проте з рідкісними коливаннями у кожної людини.

Розподіл

Ламотриджин зв'язується з білками плазми приблизно на 55%. Малоймовірно, щоб вивільнення препарату з білком могло призводити до розвитку токсичного ефекту. Vd становить 0,92-1,22 л/кг.

Метаболізм

У метаболізмі ламотриджину бере участь фермент уридиндифосфатглюкуронілтрансфераза (УДФ-глюкуронілтрансфераза). Ламотриджин невеликою мірою підвищує свій власний метаболізм залежно від дози. Однак немає жодних даних, що підтверджують, що ламотриджин впливає на фармакокінетику інших протиепілептичних препаратів і що між ламотриджином та іншими препаратами, що метаболізуються системою цитохрому Р450, можлива взаємодія.

Виведення

У здорових дорослих кліренс ламотриджину в стані рівноважних концентрацій становить у середньому 39±14 мл/хв. Ламотриджин метаболізується до глюкуронідів, які виводяться нирками. Менше 10% препарату виводиться нирками у незміненому вигляді, близько 2% – через кишечник. Кліренс та T1/2 не залежать від дози. T1/2 у здорових дорослих людей становить у середньому від 24 год до 35 год. У хворих із синдромом Жильбера спостерігалося зниження кліренсу препарату на 32% порівняно з контрольною групою, що, однак, не виходило за межі нормальних значень для загальної популяції. На T1/2 ламотриджину великий вплив мають спільно прийняті лікарські препарати. Середній T1/2 знижується приблизно до 14 годин при одночасному прийомі з препаратами, що стимулюють глюкуронізацію, такими як карбамазепін і фенітоїн, і підвищується в середньому до 70 годин при сумісному прийомі з вальпроатом.

Фармакокінетика в особливих клінічних випадках

У дітей кліренс ламотриджину при розрахунку на масу тіла вищий, ніж у дорослих; він найвищий в дітей віком до 5 років. У дітей T1/2 ламотриджину зазвичай менше, ніж у дорослих. Його середнє значення приблизно дорівнює 7 годин при одночасному прийомі з препаратами, що стимулюють глюкуронізацію, такими як карбамазепін і фенітоїн, і підвищується в середньому до 45-50 годин при сумісному прийомі з вальпроатом.

Клінічно значних відмінностей у кліренсі ламотриджину у пацієнтів похилого віку порівняно з молодими пацієнтами не виявлено.

При порушенні функції нирок початкова доза ламотриджину обчислюється відповідно до стандартної схеми призначення протиепілептичного препарату. Зниження дози може знадобитися лише при значному зниженні функції нирок.

Початкова, зростаюча та підтримуюча дози повинні бути зменшені приблизно на 50% у пацієнтів з помірним ступенем (клас В за шкалою Чайлд-П'ю) та на 75% - у пацієнтів з тяжким ступенем печінкової недостатності (клас С за шкалою Чайлд-П'ю). Збільшення дози та підтримуюча доза повинні коригуватися залежно від клінічного ефекту.

Показання до застосування:

Епілепсія

для дорослих та дітей старше 12 років

Розвиток асептичного менінгіту є оборотним при відміні препарату здебільшого та відновлюється у ряді випадків при повторному призначенні. Повторне призначення призводить до швидкого повернення симптомів, які часто бувають важчими. Ламотриджин не призначають повторно пацієнтам, у яких припинення лікування було асоційоване з асептичним менінгітом.

Гормональні контрацептиви

Було показано, що комбінований препарат етинілестрадіол/левоноргестрел (30 мкг/150 мкг) приблизно вдвічі підвищує кліренс ламотриджину, що призводить до зниження його рівня в плазмі. При його призначенні для досягнення максимального терапевтичного ефекту необхідне підвищення підтримуючих доз ламотриджину, але не більше ніж у 2 рази. У жінок, які вже не приймають індуктори глюкуронізації ламотриджину та приймають гормональні контрацептиви, схема лікування яких включає тиждень прийому неактивного препарату (або тижневу перерву у прийомі контрацептиву), у цей період часу спостерігатиметься поступове транзиторне підвищення концентрації ламотриджину. Підвищення концентрації буде виражено більше, якщо чергове збільшення дози ламотриджину проводитиметься безпосередньо перед або в період прийому неактивного препарату.

Медичні працівники повинні опанувати клінічні навички ведення жінок, які на фоні лікування ламотриджином починають або припиняють приймати гормональні контрацептиви, оскільки це може вимагати корекції дози ламотриджину.

Інші пероральні контрацептиви та гормональна замісна терапія не були вивчені, хоча вони можуть подібним чином впливати на фармакокінетичні параметри ламотриджину.

Спільне призначення ламотриджину та комбінованого гормонального контрацептиву (етинілестрадіол/левоноргестрел) призводить до помірного підвищення кліренсу левоноргестрелу та змін концентрації ФСГ та ЛГ. Вплив цих змін на овуляторну активність яєчників невідомий. Однак не можна виключити можливість, що у деяких пацієнток, які приймають ламотриджин та гормональні контрацептиви, ці зміни можуть спричинити зниження ефективності контрацептивів. Пацієнтки мають бути проінформовані необхідність негайно повідомляти лікаря про зміни у характері менструального циклу, тобто. про раптові кровотечі.

Дигідрофолатредуктаза

Ламотриджин є слабким інгібітором дигідрофолатредуктази, тому препарат при тривалій терапії може впливати на метаболізм фолатів. Однак було показано, що навіть при тривалому застосуванні ламотриджин не викликав серйозних змін вмісту гемоглобіну, середнього обсягу еритроцитів, концентрації фолатів у сироватці (при прийомі до 1 року) або еритроцитах (при прийомі до 5 років).

Вплив ламотриджину на катіонний переносник органічних субстратів

Ламотриджин є інгібітором канальцевої секреції шляхом впливу на катіонний переносник білків. Це може спричинити підвищення плазмових концентрацій деяких лікарських засобів, які виводяться головним чином через нирки. Спільне призначення ламотриджину та субстратів з вузьким терапевтичним діапазоном, наприклад, дофетиліду, не рекомендується.

Ниркова недостатність

Одноразове призначення ламотриджину хворим з тяжкою нирковою недостатністю не виявило значних змін концентрації ламотриджину. Однак накопичення глюкуронідного метаболіту можливе, тому необхідно виявляти обережність при лікуванні хворих з нирковою недостатністю.

Пацієнти, які приймають інші препарати, що містять ламотриджин

Якщо пацієнт отримує будь-який інший препарат, що містить ламотриджин, він не повинен приймати Ламіктал без консультації лікаря.

Епілепсія

Різке скасування прийому ламотриджину, як і інших ПЕП, може спровокувати розвиток судом. Якщо різке припинення терапії не є вимогою безпеки (наприклад, при появі висипу), дозу ламотриджину слід поступово знижувати протягом 2-х тижнів. У літературі є повідомлення про те, що важкі судомні напади, включаючи , можуть призвести до розвитку поліорганних порушень і дисемінованого всередині судинного згортання, іноді з фатальним результатом. Подібні випадки спостерігалися і при лікуванні хворих на ламотриджин.

Суїцидальний ризик

Симптоми депресії та/або біполярного розладу можуть спостерігатися у пацієнтів з епілепсією. Пацієнти з епілепсією та супутнім біполярним розладом перебувають у групі високого ризику суїцидів. У 25-50% пацієнтів із біполярним розладом спостерігалася хоча б одна суїцидальна спроба; у таких пацієнтів може спостерігатися посилення суїцидальних думок та суїцидальної поведінки (суїцидальність) на фоні прийому препаратів для лікування біполярного розладу, включаючи ламотриджин, а також без лікування.

Суїцидальні думки та суїцидальна поведінка відзначалися у пацієнтів, які приймали ПЕП за декількома показаннями, включаючи епілепсію та біполярний розлад. Мета-аналіз рандомізованих плацебо-контрольованих досліджень ПЕП (включно з ламотриджином) показав невелике збільшення суїцидального ризику. Механізм цієї дії невідомий і доступні дані не виключають можливість підвищення ризику суїциду при застосуванні ламотриджину. Таким чином, пацієнти повинні перебувати під ретельним наглядом щодо виникнення суїцидальних думок і поведінки. Пацієнти та особи, які здійснюють догляд, повинні бути поінформовані про необхідність медичної консультації у разі виникнення таких симптомів.

Діти та підлітки молодше 18 років

Лікування антидепресантами пов'язане зі збільшенням ризиків суїцидальних думок та поведінки у дітей та підлітків з великою депресією та іншими психічними порушеннями.

Клінічне погіршення у пацієнтів із біполярним афективним розладом

У пацієнтів з біполярним розладом, які отримують ламотриджин, необхідно ретельно моніторувати симптоми клінічного погіршення (включаючи появу нових симптомів) та суїцидальності, особливо на початку курсу лікування та в момент зміни дози. Пацієнти, у яких в анамнезі відзначалися суїцидальні думки або суїцидальна поведінка, молоді пацієнти та пацієнти, у яких було виявлено виникнення значної міри суїцидальних думок до початку терапії, перебувають у групі високого ризику виникнення суїцидальних думок чи суїцидальної поведінки, такі пацієнти повинні перебувати під спостереженням під час лікування.

Пацієнти (та особи, які здійснюють догляд за пацієнтами) повинні бути попереджені про необхідність спостереження за будь-якими погіршеннями стану пацієнтів (включаючи появу нових симптомів) та/або появою суїцидальних думок/поведінки або думок про заподіяння шкоди собі та повинні звернутися за медичною допомогою негайно, якщо ці симптоми є.

При цьому слід оцінити ситуацію та внести відповідні зміни до режиму терапії, включаючи можливість відміни препарату у пацієнтів, у яких є клінічне погіршення (включаючи появу нових симптомів) та/або появу суїцидальних думок/поведінки, особливо якщо ці симптоми тяжкі, з раптовим початком та які раніше не відзначалися.

Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами

Два проведені дослідження за участю здорових добровольців показали, що вплив ламотриджину на точну візуально-рухову координацію, рухи очей та суб'єктивний седативний ефект не відрізнявся від впливу плацебо. Є повідомлення про побічні ефекти ламотриджину неврологічного характеру, як-от . Тому перш ніж сісти за кермо автомобіля або керувати механізмами, хворі повинні оцінити вплив ламотриджину на свій стан.

Т.к. ефект усіх протиепілептичних засобів має індивідуальну варіабельність, то пацієнти повинні проконсультуватися зі своїм лікарем щодо можливості водити машину.

Побічна дія:

Доступна інформація про небажані явища поділена на 2 частини: небажані явища у пацієнтів з епілепсією та небажані явища у пацієнтів з біполярним афективним розладом. Однак при розгляді профілю безпеки ламотриджину в цілому необхідно брати до уваги відомості обох розділів.

Небажані явища, подані нижче, перераховані в залежності від анатомо-фізіологічної класифікації та частоти народження. Частота народження визначається наступним чином: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100,<1/10), нечасто (≥1/1000, < 1/100), редко (≥1/10 000, <1/1000), очень редко (<1/10 000, включая отдельные случаи). Категории частоты были сформированы на основании клинических исследований препарата и пострегистрационных наблюдений.

Епілепсія

З боку шкіри та підшкірно-жирової клітковини: дуже часто -; рідко – синдром Стівенса-Джонсона, дуже рідко – токсичний епідермальний некроліз.

У подвійних сліпих клінічних дослідженнях у дорослих, де ламотриджин застосовувався як комбінована терапія, частота розвитку висипу у пацієнтів, які приймали ламотриджин, становила 10%, а у пацієнтів, які приймали плацебо, - 5%. У 2% випадків виникнення шкірного висипу спричинило скасування ламотриджину. Висипання, в основному макуло-папульозного характеру, зазвичай з'являється протягом перших 8 тижнів з моменту початку терапії і проходить після відміни препарату.

Є повідомлення про рідкісні випадки розвитку тяжких, потенційно небезпечних для життя уражень шкіри, що включають синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла). Хоча в більшості випадків при відміні препарату відбувався зворотний розвиток симптомів, у деяких хворих залишилися незворотні рубці, а в окремих випадках були зареєстровані смертельні наслідки, пов'язані з прийомом препарату.

Загальний ризик розвитку висипу значною мірою був пов'язаний з високою початковою дозою ламотриджину та перевищенням рекомендованих темпів нарощування доз ламотриджину, а також із супутнім призначенням вальпроєвої кислоти. Розвиток висипу також розглядався як прояв синдрому гіперчутливості, пов'язаного з різними системними проявами.

З боку органів кровотворення та лімфатичної системи: дуже рідко – гематологічні порушення (нейтропенія, панцитопенія, апластична анемія), . Гематологічні порушення та лімфоаденопатія можуть бути, а можуть і не бути пов'язані із синдромом гіперчутливості.

З боку імунної системи: дуже рідко – синдром гіперчутливості (включаючи такі симптоми як лихоманка, лімфаденопатія, набряклість обличчя, порушення з боку крові та функції печінки, ДВЗ-синдром, поліорганна недостатність). Висипання також розглядається як частина синдрому гіперчутливості, пов'язаного з різними системними проявами, включаючи лихоманку, лімфаденопатію, набряклість обличчя, порушення з боку крові та функції печінки. Синдром протікає з різним ступенем тяжкості і може в окремих випадках призводити до розвитку синдрому ДВЗ та поліорганної недостатності. Важливо відзначити, що ранні прояви гіперчутливості (тобто лихоманка, лімфаденопатія) можуть мати місце навіть за відсутності явних ознак висипу. При розвитку подібних симптомів хворий має бути негайно оглянутий лікарем і, якщо не буде встановлено іншу причину розвитку симптомів, ламотриджин має бути скасовано.

З боку психіки: часто – агресивність, дратівливість; дуже рідко - сплутаність свідомості.

З боку центральної нервової системи: при монотерапії: дуже часто -; часто - сонливість, безсоння, запаморочення; не часто - ; рідко -. У складі комбінованої терапії: дуже часто – сонливість, атаксія, головний біль, запаморочення; часто - ністагм, тремор, безсоння; дуже рідко – асептичний менінгіт, нестійкість ходи, рухові розлади, погіршення симптомів хвороби Паркінсона, екстрапірамідні розлади, хореоатетоз, підвищення частоти судомних нападів. Є повідомлення про те, що ламотриджин може погіршувати екстрапірамідні симптоми у хворих із супутньою хворобою Паркінсона, а в поодиноких випадках викликати екстрапірамідні симптоми та хореатетоз у хворих без попередніх порушень.

З боку органів чуття: при монотерапії: нечасто – диплопія, нечіткість зору; у складі комбінованої терапії: дуже часто – диплопія, нечіткість зору; рідко -.

З боку системи травлення: при монотерапії: часто - , ; у складі комбінованої терапії: дуже часто – нудота, блювання; часто – діарея.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко – підвищення активності печінкових ферментів, печінкова недостатність. Порушення функції печінки зазвичай розвиваються у поєднанні із симптомами гіперчутливості, але в поодиноких випадках відзначалися і у відсутності явних ознак гіперчутливості.

З боку м'язової та сполучної тканини: дуже рідко – вовчаковоподібний синдром.

Інші: часто – стомлюваність.

Біполярний афективний розлад

Для оцінки загального профілю безпеки ламотриджину наведені нижче небажані явища повинні братися до уваги поряд з характерними для епілепсії.

З боку шкіри та підшкірно-жирової клітковини: дуже часто - висипання на шкірі; рідко – синдром Стівенса-Джонсона. При оцінці всіх досліджень (контрольованих і неконтрольованих) з вивчення застосування Ламіктала у пацієнтів з біполярним афективним розладом шкірний висип виникав у 12% всіх хворих, які отримували ламотриджин, тоді як частота висипу тільки в контрольованих дослідженнях становила 8% у хворих, які отримували Ламіктал® та у 6% хворих, які отримували плацебо.

З боку центральної нервової системи: дуже часто – головний біль; часто – ажитація, сонливість, запаморочення.

З боку м'язової та сполучної тканини: часто - .

З боку травної системи: часто – сухість слизової оболонки порожнини рота.

Інші: часто – біль, біль у спині.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами:

УДФ-глюкуронілтрансфераза є основним ферментом, що метаболізує ламотриджин. Немає даних про здатність ламотриджину викликати клінічно значущу індукцію або пригнічення мікросомальних ферментів печінки. У зв'язку з цим взаємодія між ламотриджином і препаратами, що метаболізуються ізоферментами системи цитохрому Р450, малоймовірна. Ламотриджин може індукувати власний метаболізм, але цей ефект виражений помірно і не має клінічного значення.

Вплив інших препаратів на глюкуронування ламотриджину.
Потужні інгібітори Потужні індуктори Препарати мало
глюкуронування глюкуронування впливають на
ламотриджину ламотриджину глюкуронування
ламотриджина
вальпроєва кислота карбамазепін препарати літію
фенітоїн бупропіон
примідон оланзапін
фенобарбітал окскарбазепін
рифампіцин фелбамат
лопінавір/ритонавір габапентин
атазанавір/ритонавір леветирацетам
комбінований препарат прегабалін
етинілестрадіол/ топірамат
левоноргестрел зонізамід
аріпіпразол
Вплив інших пероральних контрацептивів та замісної гормональної терапії не вивчався, хоча вони можуть впливати на фармакокінетичні показники ламотриджину.

Взаємодія з ПЕП

Вальпроєва кислота, яка пригнічує глюкуронування ламотриджину, знижує швидкість його метаболізму і подовжує його середній T1/2 майже в 2 рази.

Деякі протиепілептичні препарати (такі як фенітоїн, карбамазепін, фенабарбітал та примідон), які індукують мікросомальні ферменти печінки, прискорюють глюкуронування ламотриджину та його метаболізм. Повідомлялося про розвиток небажаних явищ з боку ЦНС, що включали запаморочення, атаксію, диплопію, нечіткість зору та нудоту у пацієнтів, які почали приймати карбамазепін на фоні терапії ламотриджином. Ці симптоми зазвичай відбувалися після зниження дози карбамазепіну. Аналогічний ефект спостерігався при прийомі ламотриджину та окскарбазепіну здоровими добровольцями, результат зниження доз не вивчався.

При одночасному призначенні ламотриджину в дозі 200 мг та окскарбазепіну в дозі 1200 мг ні окскарбазепін ні ламотриджин не порушують метаболізм один одного.

Поєднане застосування фелбамату в дозі 1200 мг 2 та ламотриджину 100 мг 2 не призводило до клінічно значущих змін фармакокінетики ламотриджину.

При сумісному застосуванні ламотриджину та габапентину видимий кліренс ламотриджину не змінювався.

Можливі лікарські взаємодії леветирацетаму та ламотриджину досліджувалися при оцінці сироваткових концентрацій обох препаратів у ході плацебо-контрольованих клінічних досліджень. Ці дані показують, що ламотриджин та леветирацетам не впливають на фармакокінетику один одного.

Не спостерігалося впливу прегабаліну в дозі 200 мг на рівноважні концентрації ламотриджину, тобто. прегабалін та ламотриджин не взаємодіють фармакокінетично один з одним.

Застосування топірамату не призводило до зміни концентрації ламотриджину у плазмі. Однак прийом ламотриджину спричиняв збільшення концентрації топірамату на 15%.

Прийом зонізаміду (у дозі 200-400 мг/) у ході клінічної програми спільно з ламотриджином (у дозі 150-500 мг/) не призводив до зміни фармакокінетичних параметрів ламотриджину.

Дослідження показали, що ламотриджин не впливає на концентрації у плазмі інших протиепілептичних препаратів.

Результати досліджень in vitro показали, що ламотриджин не витісняє інші протиепілептичні препарати із зв'язку з білками плазми.

Взаємодія при поєднаному застосуванні з іншими психотропними засобами

Ламотриджин у дозі 100 мг/ не викликає порушення фармакокінетики безводного глюконату літію (по 2 г 2 протягом 6 днів) при їх сумісному призначенні.

Багаторазовий прийом бупропіону внутрішньо не надає статистично значущого впливу на фармакокінетику одноразової дози ламотриджину та спричиняє незначне збільшення AUC ламотриджину глюкуроніду.

Оланзапін у дозі 15 мг знижує AUC та Сmax ламотриджину в середньому на 24% та 20% відповідно, що клінічно незначно. Ламотриджин у дозі 200 мг не змінює фармакокінетики оланзапіну.

Багаторазовий прийом ламотриджину в дозі 400 мг/ не мав клінічно значущого ефекту на фармакокінетику рисперидону після прийому разової дози 2 мг здоровими добровольцями. При цьому відзначалася сонливість: у 12 із 14 пацієнтів при поєднаному прийомі ламотриджину та рисперидону; у 1 із 20 пацієнтів при прийомі тільки рисперидону; в жодного пацієнта прийому одного ламотриджина.

Інгібування дії ламотриджину амітриптиліном, бупропіоном, клоназепамом, флуоксетином, галоперидолом або лоразепамом має мінімальний вплив на утворення первинного метаболіту ламотриджину 2-N-глюкуроніду.

Вивчення метаболізму буфуралолу мікросомальними ферментами печінки, виділеними у людини, дозволяє зробити висновок, що ламотриджин не знижує кліренс препаратів, що метаболізуються переважно ізоферментами CYP2D6. Результати досліджень in vitro також дозволяють припустити, що клозапін, фенелзин, рисперидон, сертралін або тразодон навряд чи можуть впливати на кліренс ламотриджину.

Взаємодія з гормональними контрацептивами

1. Вплив гормональних контрацептивів на фармакокінетику ламотриджину

Прийом комбінованих пероральних контрацептивів, що містять 30 мкг етинілестрадіолу і 150 мкг левоноргестрелу, викликає приблизно дворазове підвищення кліренсу ламотриджину (після його прийому внутрішньо), що призводить до зниження AUC і Сmax ламотриджину в середньому. Протягом тижня, вільного від прийому активного препарату, спостерігається підвищення плазмової концентрації ламотриджину, при цьому концентрація ламотриджину, виміряна наприкінці цього тижня перед введенням наступної дози, в середньому у 2 рази вища, ніж у період активної терапії.

2. Вплив ламотриджину на фармакокінетику гормональних контрацептивів

У період рівноважних концентрацій ламотриджин у дозі 300 мг не впливає на фармакокінетику етинілестрадіолу – компонента комбінованого перорального контрацептиву. Відзначається невелике підвищення кліренсу другого компонента перорального контрацептиву - левоноргестрелу, що призводить до зниження AUC та Сmax левоноргестрелу на 19% та 12% відповідно. Вимірювання сироваткових рівнів ФСГ, ЛГ та естрадіолу під час цього дослідження виявило невелике зменшення пригнічення гормональної активності яєчників у деяких жінок, хоча вимірювання плазмового рівня прогестерону в жодній із 16 жінок не виявило гормональних підтверджень овуляції. Вплив помірного підвищення кліренсу левоноргестрелу та зміни плазмових концентрацій ФСГ та ЛГ на овуляційну активність яєчників не встановлено. Вплив інших доз ламотриджину (крім 300 мг/) не вивчався та дослідження з включенням інших гормональних препаратів не проводились.

Взаємодія з іншими препаратами

Рифампіцин підвищує кліренс ламотриджину та знижує його T1/2 завдяки індукції мікросомальних ферментів печінки, відповідальних за глюкуронування. У пацієнтів, які приймають рифампіцин як супутню терапію, режим призначення ламотриджину повинен відповідати схемі, що рекомендується при спільному призначенні ламотриджину та засобів, що індукують глюкуронування.

При застосуванні лопінавіру/ритонавіру спостерігалося зниження приблизно на 50% концентрації ламотриджину в плазмі, можливо, внаслідок індукції глюкуронування. У пацієнтів, які приймають супутнє лікування лопінавіром/ритонавіром, слід рекомендувати схему дозування ламотриджину з супутніми індукторами глюкуронування.

У дослідженні у здорових добровольців прийом атазанавіру/ритонавіру (300 мг/100 мг) призводив до зниження значень AUC та Cmax ламотриджину (в разовій дозі 100 мг) приблизно на 32% та 6% відповідно.

Результати досліджень in vitro показали, що саме ламотриджин є інгібітором катіонних переносників органічних субстратів у потенційно клінічно значимих концентраціях. Ці дані показують, що ламотриджин є потужнішим інгібітором (половина інгібуючої концентрації (IС50) варіює від 53.8 нмоль/л до 186 нмоль/л відповідно), ніж циметидин.

Взаємодія, включаючи лабораторні показники

Ламотриджин, як повідомляється, впливає на проведення деяких експрес-методів аналізу сечі з метою виявлення заборонених препаратів, які можуть призвести до хибно-позитивних результатів, особливо при виявленні фенциклідину (дисоціативний анестетик). Для підтвердження позитивного результату слід використовувати більш специфічний альтернативний хімічний метод.

Протипоказання:

- Підвищена чутливість до ламотриджину або будь-якого компонента препарату.

Застосування препарату ЛАМІКТАЛ® при вагітності та годуванні груддю.

Післяреєстраційні спостереження дозволили задокументувати результати вагітності близько 2000 жінок, які отримували монотерапію ламотриджином протягом I триместру вагітності. Незважаючи на те, що отримані дані не підтверджують загального збільшення ризику розвитку вроджених аномалій, з кількох регістрів є повідомлення про збільшення ризику вад розвитку ротової порожнини. Збільшення ризику не підтверджено при сумарному аналізі інших регістрів. Як і інші препарати, ламотриджин повинен призначатися при вагітності тільки в тому випадку, якщо очікувана терапевтична користь перевищує потенційний ризик. Фізіологічні зміни, що розвиваються при вагітності, можуть впливати на рівень ламотриджину та/або його терапевтичний ефект. Є повідомлення про зниження концентрації ламотриджину під час вагітності. Призначення ламотриджину вагітним має бути забезпечене відповідною тактикою ведення хворих.

Ламотриджин різною мірою проникає в грудне молоко, загальний рівень ламотриджину у немовлят може досягати приблизно 50% від рівня, зареєстрованого у матері. Таким чином, у деяких дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні, сироваткові концентрації ламотриджину можуть досягати рівнів, при яких виявляються фармакологічні ефекти. Необхідно співвідносити потенційну користь від годування грудним молоком та можливий ризик розвитку побічних ефектів у немовляти.

Вивчення репродуктивної функції в експериментальних дослідженнях на тваринах не виявило порушення фертильності при призначенні ламотриджину. Дослідження щодо впливу ламотриджину на фертильність людини не проводилися.

Застосування при порушеннях функції печінки

Порушення функції печінки

Початкову, зростаючу та підтримуючу дози слід зменшити приблизно на 50% та 75% у пацієнтів з помірним (стадія В) та тяжким (стадія С) ступенем порушення функції печінки відповідно. Зростаюча та підтримуюча дози повинні коригуватися залежно від клінічного ефекту.

Застосування при порушеннях функції нирок

Порушення функції нирок

Пацієнтам із нирковою недостатністю ламотриджин слід призначати з обережністю. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю початкова доза ламотриджину обчислюється відповідно до стандартної схеми призначення препарату; для пацієнтів із значним зниженням функції нирок може бути рекомендовано зниження підтримуючої дози.

Застосування у пацієнтів похилого віку

Пацієнти похилого віку (старше 65 років)

Фармакокінетика ламотриджину в цій віковій групі практично не відрізняється від такої в інших дорослих пацієнтів, тому зміни схеми добору дози препарату не потрібні.

Застосування у дітей

Можливе застосування за деякими показаннями та в дозах, встановлених з урахуванням віку пацієнта.

Ламотриджин не показаний при біполярних розладах дітям та підліткам віком до 18 років. Безпека та ефективність ламотриджину при біполярному розладі у пацієнтів цієї вікової групи не оцінювалися.

Передозування:

Повідомлялося про одноразове введення доз, що перевищує максимальні терапевтичні у 10-20 разів. Передозування виявлялося наступними симптомами: ністагм, атаксія, порушення свідомості та кома.

Умови зберігання:

Препарат слід зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище 30°C. Термін придатності – 3 роки.

Умови відпустки:

За рецептом

Упаковка:

Таблетки 25 мг: 30 - П N014213/01, 25.06.10. Строк дії реєстр. уд. не обмежений. ДЛО.

Таблетки 50 мг: 30 - П N014213/01, 25.06.10. Строк дії реєстр. уд. не обмежений. ДЛО.