З жовтня 2015 року творча біографія Отара збагатилася новими сторінками. У цей час вів ранкове радіо-шоу "100% ранку" на "Спорт FM". У 2016 році журналіст спробував зайняти звільнену після відходу Матвія Ганапольського вакансію на українському «Радіо Весті», але йому відмовили.

Також Кушанашвілі спробував свої сили і як кіноактор. Журналіст з'явився у комедійному проекті «33 квадратні метри», у третьому сезоні детективного серіалу «Каменська-3» та екшен-драмі «Клуб». А ще знявся у фільмах «Калейдоскоп», «Життя як кіно, або Шоу суворого режиму» та «Владислав Галкін. Вийти із ролі».

З жовтня 2016 року Кушанашвілі є провідним споживчим ток-шоу «Природний відбір» на телеканалі «ТВ Центр».

Творчість Отара Кушанашвілі

Телепроекти

1995 – 1998 – телепередача «Акули пера»
1995 - тижневик «МузОБОЗ»
1997 – телепередача «Партійна зона»
1997 – телепередача «Обоzzz-Шоу»
1998 – 2005 – телесеріал «33 квадратні метри»
2003 – телесеріал «Кам'янська-3»
2006 – 2009 – телесеріал «Клуб»
2007 – документальний фільм «Життя як кіно, або Шоу суворого режиму»
2008 – телесеріал «Калейдоскоп»
2011 – документальний фільм «Владислав Галкін. Вийти з ролі»
2013 – 2014 – телепередача «Яко?!»
2015 – 2016 – телепередача «100 % ранку»
2016 – телепередача «Природний відбір»
Фільмографія

1998 – 2005 – 33 квадратні метри – театральний режисер.
2003 – Кам'янська-3 – Гліб Світін, журналіст
2006 – 2009 – Клуб – камео
2008 – Калейдоскоп – епізод
2007 – Життя як кіно, або Шоу суворого режиму (документальний)
2011 – Владислав Галкін. Вийти із ролі (документальний)

Книги

2010 – книга «Я. Книга – помста»
2011 - книга «Епоха та Я: хроніки хулігана»
2012 - книга «Я та Шлях in… Як перемогти добро»
2017 – книга «Не один»

Отар Кушанашвілі народився 22 червня 1970 року в місті Кутаїсі, Грузія. Хлопчик виріс у багатодітній родині. Разом з ним батьки, Шалва та Неллі Кушанашвілі, виховували дев'ятьох дітей. Комунікабельний, емоційний та ерудований хлопчик, мріяв стати знаменитим журналістом. Комунікація і бажання висловлюватися з приводу, подобається це комусь чи ні, були в нього в крові. Проба пера відбулася у місцевій «Кутаїській правді». Школяр багато читав, зокрема авторитетну «Літературну газету». І не просто читав, а писав відомим авторам видання, таким як Станіслав Рассадін та Лев Аннінський.

Після закінчення школи Отар Кушанашвілі вступив до факультету журналістики Тбіліського університету. Незабаром його звідти відрахували за незадовільну поведінку. Далі хлопця призвали до армії. Відслуживши, вирішив не розмінюватися на дрібниці і вирушив підкорювати Москву. Спочатку молодик вдень мив підлогу на Павелецькому вокзалі, вночі працював шкільним сторожем і невтомно розсилав резюме у всілякі московські видання. З тридцяти п'яти редакторів, до яких звернувся Отар, відповідь отримала лише від одного.

Творча біографія Кушанашвілі розпочалася у газеті «Новий погляд», яку заснував Євген Додолєв. Наполегливого грузинського хлопця зарахували до штату на посаду кореспондента. Йому довелося несолодко. Насамперед, необхідно було досконально опанувати російську граматику. Але Кушанашвілі виявився здібним і завзятим молодим чоловіком. Вже за півроку його відзначили редакційною премією за відмінне інтерв'ю, взяте у Віри Глаголєвої та Віктора Мережка.

Незабаром Отар познайомився із керівником телевізійного каналу ТВ-6 Іваном Демидовим. Той одразу зрозумів, що саме такий хлопець, незграбний і без комплексів, йому чудово знадобиться у розкрутці нового проекту «Акули пера». Кушанашвілі не обдурив покладених надій. З перших ефірів зробив собі ім'я і підняв рейтинг програми.

Запрошені зірки шоу-бізнесу шоковані провокаційними питаннями ведучого. Отар зовсім не боявся і не відчував жодного трепету перед людьми, яких знала вся країна. Незабаром сумнівна слава пропаленого циніка і провокатора перестала радувати самого Отара. Журналіст зрозумів, що в гонитві за рейтингом перейшов якусь заборонену грань і тому вирішив залишити шоу.

Однак радикально змінюватись Кушанашвілі не збирався. Незабаром його атаки зазнали Сергій Лазарєв, про чиї вокальні здібності журналіст заявив, Олександр Абдулов і навіть сама примадонна вітчизняної естради Алла Пугачова. Отара не лише залучали до судів, а й нерідко били, але зупинятися не збирався.

Не обійшов своєю увагою журналіст та політиків. Наприклад, 2008 року назвав Михайла Саакашвілі «ганьбою нації». Але не всі селебриті зазнавали принизливої ​​критики епатажного кореспондента. Наприклад, Юрія Айзеншпіса назвав великою людиною, невизнаним генієм вважав Ігоря Соріна, а про Ксенію Собчак відгукнувся, як про найрозумнішу з усіх знайомих йому дівчат, яка ніколи не дозволяє собі ображати слабких. До шанованих зірок шоу-бізнесу потрапили Йосип Кобзон, Валерій Меладзе та Леонід Агутін.

У 1990-х Кушанашвілі вже був визнаною всіма зіркою вітчизняного шоу-бізнесу. І неважливо, що багато хто до слова «зірка» застосовував приставку «скандальну»: популярність журналіста не заперечував ніхто. 1995 року очолив тижневик «Музична правда», який тоді носив назву «МузОБОЗ». У рамках проекту Отар узяв понад триста інтерв'ю у знаменитостей.

На початку 1997 року почав вести музично-інформаційні проекти «Партійна зона» та «Обоzzz-Шоу» разом із Лерою Кудрявцевою. Пізніше як ведучий з'явився у програмах «Великий куш» на «СТС», «На бульварі» та «Час-гроші» на телеканалі «ДТВ», «Яко?!» на "КП-ТВ". А ще вів вікторину «Розумний знайшовся!» на каналі "360 ° Підмосков'я".

Відзначився Кушанашвілі і на радіо. У різний час виступав ведучим передач на "Європа плюс" та "Радіо Комсомольська правда". Писав книги, авторські шпальти для газети «Аргументи і правда», журналів «Ом», «Секрет&Таємниця» та «Fly&Drive». Його статті регулярно публікувалися у «Вечірній Москві», «Московському комсомольці» та «Московській правді».

Кушанашвілі Отар Шалвович (22.06.1970) – російський журналіст, який спеціалізується на музичній тематиці. Регулярно публікується у різних журналах та газетах. Телеведучий, який зробив кар'єру у програмі «Акули пера». Уславився тим, що не боїться сказати «міцне слівце». На даний момент веде декілька авторських проектів на різних телеканалах.

«Якось я сказав сам собі: «Не треба копіювати манери тих же Дмитра Діброва чи Миколи Фоменка». Я інший. Може бути не такий талановитий, зате справжній трудоголік. І якщо люди на мене якось реагують, то я все роблю правильно. Треба це й надалі розвивати»

Дитинство

Отар Кушанашвілі народився у місті Кутаїсі 22 червня 1970 року. Батьки – Шалва та Неллі Кушанашвілі. Крім Отара, в сім'ї було ще вісім дітей.

Стати журналістом Отар мріяв ще у школі. Він писав невеликі нотатки, які публікувалися у щоденній газеті «Кутаїська правда». У той же час він листувався з авторами «Літературної газети». Був у дитинстві один кумедний епізод, який сам Кушанашвілі любить згадувати. Один із листів він написав тоді відомому журналісту Леву Анненському. У ньому він відкритим текстом став давати поради метру. Зокрема, рекомендував йому перечитати грузинського автора Нодар Думбадзе. І що цікаво, Анненський відповів молодому хлопчику, і попросив написати про себе більше інформації. Отар Кушанашвілі зізнається, що плакав на той момент і цілував листа.

Після школи він вступив до Тбіліського державного університету на факультет журналістики. Але був із нього відрахований за погану поведінку. Довелося юному Отару йти до армії.

Після дембеля Кушанашвілі вирішує виїхати з рідного Кутаїсі та перебратися до Москви. На що розраховував тоді молодий хлопець не зрозуміло, у нього не було ні освіти, ні зв'язків. Звичайно, з таким непоказним багажем на роботу журналістом було важко розраховувати. І спочатку Отар Кушанашвілі перебивався в столиці випадковими заробітками. Наприклад, працював сторожем в одній зі шкіл, а також забирався на Павелецькому вокзалі.

Кар'єра

Але про свою мрію Отар не забував, тож періодично розсилав резюме у різні редакції. Відповіли йому лише одного разу, запропонували стати кореспондентом газети «Новий погляд». Так як вибирати було особливо нема з чого, Кушанашвілі відразу погодився. Було це 1993 року.

Його начальником був тоді Євген Додолєв, який за кілька років запропонував Кушанашвілі спробувати себе на телебаченні. І навіть замовив слівце перед Іваном Демидовим. Так маловідомий грузинський журналіст зробив свої перші кроки на шляху популярності. Через роки в скарбничці Отара Кушанашвілі вже понад 300 сотень інтерв'ю з різними представниками російського шоу-бізнесу. І він один із найзнаменитіших музичних журналістів у нашій країні.

Особливу популярність Отару Кушанашвілі принесла телепрограма "Акули пера". Він помітно вирізнявся серед своїх колег журналістів. Насамперед своєю манерою ставити питання. Він нічого не соромився, міг говорити жорстко, не лестив, а навіть навпаки завжди намагався зачепити співрозмовника. "Акули пера" закріпили за Кушанашвілі репутацію бунтаря.

Після цього були ще програми "Партійна зона", "Великий куш", "Обоzzz-шоу" та інші. Паралельно він пробував свої сили радіо. Наприклад, вів програму на «Європі плюс». Також Кушанашвілі регулярно друкується у багатьох популярних виданнях. Серед них – "Аргументи та факти", "МК", Вечірня правда", "Ом".

«У мене була значна перерва, я не писав багато років. Але сьогодні це приносить мені справжнє задоволення. Я став кращим. І я дійсно скучив за писаниною»

Ось уже 20 років, як Отар Кушанашвілі очолює щотижневий журнал "МузОБОЗ". Ще на зорі своєї роботи головним редактором він регулярно друкувався у власному виданні, але згодом охолов. Хоча, як і раніше, значиться на цій посаді.

Скандали

Головним «вчинком», яким «прославився» Отар Кушанашвілі, був мат у прямому ефірі Першого каналу. Сталося це у 2002 році під час обговорення конкурсу Євробачення у програмі з Андрієм Малаховим. Після такої витівки Кушанашвілі надовго закрили вхід на телебачення, причому будь-який канал.

Був ще епізод із його вибіганням на футбольне поле. 2004 року на матчі Росія-Португалія Кушанашвілі не сподобалося рішення судді видалити нашого воротаря. І він вирішив особисто йому про це повідомити. За цю витівку він був оштрафований на 2,5 тисячі євро та отримав термін. Щоправда, умовний на два роки.

Були й інші кумедні епізоди. Наприклад, на одному концерті він вирішив стрибнути в натовп, сподіваючись, що його підхоплять. Але люди розступилися, і Кушанашвілі впав на підлогу. Була і його демонстративна неявка на бій із Сергієм Челобановим під час телепроекту Першого каналу «Король рингу». Той вчинок журналіст мотивував нечесністю суддівства.

Репутацію скандаліста частково підтверджують численні шлюби Отара Кушанашвілі. Усього їх було три. І від кожної дружини він має по кілька дітей. Щоправда, любовні пригоди сильно вдарили по гаманцю журналіста. Колишнє подружжя відсудило в нього майже всю власність. До того ж він щомісяця змушений платити чималі аліменти.

Був у мене знайомець - якийсь Отар Кушанашвілі, типу "журналіст", ім'я якого зараз з читачів мало хто згадає, з яким я вперше зустрівся на "Акулах пера", що гримів свого часу - однієї з перших передач на телебаченні, досить відверто розкривали природу речей у музичному шоу-бізнесі. В принципі ви могли мене там бачити. Хоча це був не вперше, коли я з'явився "у кіно".

Стати журналістом Отар Кушанашвілі мріяв ще у школі. Він писав невеликі нотатки грузинською, які публікувалися в місцевій газеті «Кутаїська правда». Російською він писати не міг, оскільки знав його через пень-колоду.

Після школи він вступив до Тбіліського державного університету на факультет журналістики. Але був із нього відрахований за погану поведінку. Вже тоді в Отарі виявлялося те, що він потім з успіхом реалізує,
пробившись-таки в журналістику не миттям, так катанням.

Довелося юному Отару йти до армії.

Після дембеля Кушанашвілі вирішує виїхати з рідного Кутаїсі та перебратися до Москви. На що розраховував тоді молодий хлопець не зрозуміло - у нього не було ні освіти, ні зв'язків. І спочатку Отар перебивався в столиці випадковими заробітками - працював сторожем в одній зі столичних шкіл, забирався на Павелецькому вокзалі.

Яким чином Отар опинився на роботі як журналіст у газеті "Московська правда" (є версія, що він починав у виданні "Новий погляд", але в мене інша інформація), який говорив російською так, що його важко було зрозуміти - таємниця вкрита мороком. Проте факт залишається фактом – з цього і розпочалася його журналістська кар'єра.

Інтелектом, кругозіром, літературними, журналістськими, як і будь-якими іншими талантами Отар взяти, звісно, ​​було. Тому він пустив в обіг єдину зброю, яка в нього була, і була надміру - нахабство.

Цікавим є такий епізод у його біографії. Друкуючи коротенькі нотатки в "Кутаїській правді", Отар негайно уявив себе "акулою пера" і написав до "Літературної газети" відомого тоді журналіста Лева Анненського. У ньому він відкритим текстом став давати поради метру, зокрема рекомендував йому перечитати грузинського автора Нодара Думбадзе. Безприкладного нахабства хлопчику вже тоді було не позичати.

Працювати на "Акулах пера", йому запропонував, здається, Євген Додолєв, який замовив слівце перед Іваном Демидовим. Передача планувалася "перебудовна", гостра, тодішні російські музичні оглядачі до такої манери роботи ще не звикли, тому були потрібні нові яскраві обличчя і при цьому - безпардонні зухвалці, на кшталт Кушанашвілі, які змогли б нітрохи не сумніватися рубати правду-матку прямо в очі. ...І Отар почав рубати.

Але перш ніж він звертав на себе увагу - вічно брудним довгим, нижче плечей, волоссям, - через що дівчата-журналістки інших видань його гидливо цуралися, відверто не бажаючи сідати з ним поруч. Але Отар не звертав на це ніякої уваги і не мив волосся, здається, місяцями - його зневага до оточуючих зашкалювала вже тоді.

Забігаючи вперед, скажу, що безприкладне хамство Отару, як і слід було очікувати, не зійшло з рук - зрештою його відловили, набили йому харизму, а головне - обстригли його візитну картку - вічно брудне волосся. Після цього Отар на якийсь час злегка вщух, волосся помив і відрощувати не став. Однак оскільки нічого більше, ніж хамити, ображати і поливати людей брудом, він більше не вмів, щоб утриматися в журналістиці, йому волею неволею довелося знову осідлати старого ковзана. Щоправда, "серйозних людей" він більше не чіпав.

Мені взагалі багато чого цікавого про нього розповіла тоді Олена Сніжинська, яка була на той час прес-аташе у Барі Алібасова і, відповідно, продюсованої ним "хлопчикової групи" "На-На". Кушанашвілі, скориставшись її розбіжностями з Барі Кімовичем, прямо стравив її з Алібасовим, а коли запахло смаженим, просто втік у кущі. Пізніше він надійде аналогічним чином у шоу Першого каналу "Король рингу", не з'явившись на бій із Сергієм Челобановим.

"Коли я зателефонувала до "Московської правди", я потрапила на Отара, який сидів у редакції, - розповідала мені Олена Сніжинська.- На той час він уже був півтора роки у Москві.

Це Оська біля телефону, – сказав він.

Я не зрозуміла:

Який Оська?

Отар Кушанашвілі.

Спочатку я взагалі не розуміла, що він каже. Він мав великі проблеми з лексикою. Потім я звикла.

Але це буде потім, а зараз були "Акули...".

Глядачам "журналіст" із засмаглою неслов'янською зовнішністю, маленькими швидкобігаючими очима та недорікуватою російсько-грузинською скоромовкою запам'ятався, звичайно, не лише своїм бомжовим волоссям, але, перш за все, тим незвично-відвертим хамством, з яким він обрушився на гостей передачі - відомих у те передачі час виконавців та груп. Такого на російському телебаченні ще не було. (Слов "дупа", "фак ю", "відсмоктує", тоді з екрану ще не вимовляли.) І чого гріха таїти - потрібно віддати належне далекоглядності Додолєва - передача пішла в гору багато в чому завдяки відверто зухвалому поведінці Отара.

Вам це нічого не нагадує?

Отже, дивним чином збіглося безприкладне нахабство Отара Кушанашвілі, його нездатність робити щось інше, і лавинний інтерес народу до небаченого явища - першої появи "юродивого клоуна". Пам'ятаю, постійно ходили розмови - і в середовищі братії журналістів, і в народі, - коли і хто, нарешті, дасть по шиях цьому недорікуватому килимовому блазню, але на диво всіх, кожні нові "Акули..." виходили з незмінним брудно-довговолосим юродивим у її перших рядах. Рейтинги – понад усе.

Як приклад можу навести два епізоди.

Була якась зустріч для журналістів у нічному розважальному центрі (назву забув), що знаходився в цокольному будинку кінотеатру "Росія" (нині - "Пушкінський"), вже не пам'ятаю з приводу. Всюдисущий Отар у своїй звичайній хамській манері російсько-грузинської скоромовкою обрушився на журналістську братію - мовляв, ходіть по презентаціях тільки для того, щоб на халяву пожерти, мовляв, якщо у вас є хоч крапля совісті, кожен із вас має заплатити за те, що перед вами на столі, а інакше ви – не журналісти, а продажні шавки.

Я попросив мікрофон.

"Отаре, - сказав я, - скажи, будь ласка, скільки ти вніс у касу за те, що ти зараз так активно їси, і чи зберігся у тебе чек? Ти ж не продажна шавка, на відміну від усіх інших, вірно?" Дослідник природи речей у мені прокидався вже тоді.

У залі повисла тиша. Тільки блискали блиці і клацали затвори камер - половина фотографів знімали мене, половина - Отара, який безмовно витріщав на мене свої маленькі грузинські очі і явно забув про свою відвислу щелепу, - до активної відсічі цей "правдоруб" явно не звик.

Потім фотографи помінялися місцями: Отара, що знімали, перевели об'єктиви на мене і навпаки. Ці знімки маю.

Слово у відповідь Отар не взяв, хоча мікрофон був у його руках. Сів, пробурмотів щось типу: "Ходять тут всякі..."

Так само, до речі, повелася і блоггерка Мироненко - прих***ла від заданого мною їй публічно питання, нічого не відповіла і моментально "забанила", щоб "усякі", замість висловлювання захоплення її задом, що задають неприємні питання, тут більше не ходили.

Тоді я ще легко відбувся. Коли я поставив просте запитання покійному Юрію Айзенпшису щодо його протеже Влада Сташевського, той, клацаючи зубами, кинувся на мене з кулаками. Але в того старе тюремне загартування. А що взяти з ніжної "літераторки", яка звела в ранг культу власну дупу - як відомо, не джерело думок, а джерело гівна?

Отар Кушанашвілі, "забанити" мене, зі зрозумілих причин не міг, але легко міг нашкодити у своїй звичайній манері, "проїхавшись" по моєму виданню у своєму черговому "спічі" - природно, він не проминув з'ясувати хто я і звідки. На мій подив, цього не сталося. Більше того, за наступної зустрічі на якійсь журналістській тусовці він поставився до мене дуже доброзичливо. Ну і я загострювати не став, пам'ятаючи те, що мені сказав про Кушанашвілі Ілля Рєзнік.

Треба сказати, що не зустрічав відсічі, що купався в променях слави, що раптово звалилася на нього, колишній кутаїський позаштатник Отар Кушанашвілі, все більше втрачав почуття реальності (хоча, по суті, у нього його і не було ніколи) і його неприкрите хамство все частіше переростало в прямі образи.

На презентації нового диска Іллі Резника, складеного за піснями, написаними на вірші поета, а також містить його припаски, природно, був присутній і всюдисущий Отар. Взявши слово, він сказав у мікрофон буквально таке:

Вам тут підлизують, а я скажу прямо: Ваш диск – гавно!

Ілля Рахмієлевич промовчав.

Потім я спитав метра, чому він нічого не відповів Кушанашвілі. І той сказав:

Чи розумієте, юначе, я чистоплотний і гидливий, і дотримуюся в житті принципу, що відома субстанція завжди смердить за визначенням. І щоб вони не було ще більше, її краще не чіпати і по можливості обходити стороною.

Ця відповідь є у мене серед диктофонних записів, але ліньки шукати, тому наводжу її з пам'яті.

Мені здається, що між означеною Оленою Мироненко та Отаром Кушанашвілі є багато спільного. Частково вони мають навіть дзеркальні відображення один одного.

Хамства, гидоти, тупості та образливого ставлення до людини побільшало - і на телебаченні, і в ЗМІ, і - особливо, - в Інтернеті. І блог Мироненка, її поведінка на тому ж телебаченні, коли її просто виставляли з передач під час прямого ефіру – тому приклад. На цьому тлі "скандальний" Отар, природно, померк, і плавно зник "з радарів" громадської думки. До того ж центр хамства перемістився в Глобальну Павутину, що швидко розвивається, а в Отара шансів тут не було ніяких - писати він, по суті, ніколи не вмів, з клавіатурою не дружив.

На перші ролі вийшла "письменниця" Олена Мироненко, яка набирає на клавіатурі тексти зі швидкістю, що значно перевищує швидкість її думки.

Картину маслом у портреті колишньої "акули пера" можуть доповнити наступні яскраві мазки:

У 2002 році під час обговорення конкурсу Євробачення в програмі Андрія Малахова, Куш, який зарвався, як тепер його нерідко іменували, почав висловлювати свої думки за допомогою "народної російської мови" безпосередньо в прямому ефірі Першого каналу. Це вже було за межею всього і навіть дуже лояльне телекерівництво, яке крізь пальці дивилося на його мистецтва і прощало все, заради рейтингів, які він приносив, були змушені відреагувати. Після такої витівки Кушанашвілі надовго закрили вхід на телебачення, причому будь-який канал.

2004 року на матчі Росія-Португалія Кушанашвілі не сподобалося рішення судді видалити нашого воротаря. І він вирішив негайно особисто про це йому повідомити, вибігши прямо на футбольне поле. За цю витівку його оштрафували на 2,5 тисячі євро і засудили до ув'язнення терміном на два роки. Щоправда, умовно.

Були й інші незабутні епізоди, щоправда, скоріше, курйозні. ...На одному з концертів, мабуть, натхненний прикладом "зірок" і уявивши, що і він - "зірка" не меншої величини, Отар з розгону стрибнув зі сцени в натовп, мабуть, розраховуючи, що його підхоплять. Але люди не розцінили палкості Отара і спантеличено розступилися. Кушанашвілі з усієї дурниці впав на підлогу.

Під час телепроекту Першого каналу "Король рингу" він демонстративно не з'явився на бій із Сергієм Челобановим, пізніше мотивувавши свій вчинок нечесністю суддівства. Але мало у кого викликає сумніви, що "Безстрашний Бічо" просто заочкував. Бо в попередньому бою був нахабно розбитий 100-кілограмовим Гедімінасом Тарандою, колишнім артистом балету, в той час (2005 рік) - керівником балетної трупи, який був вище його на голову і перевищував у вазі кіло на 25. Результат був передбачуваним у другому раунді у зв'язку з явною перевагою Таранди. І зрозуміло - битися як мужик, це тобі не язиком молоти, як базарна баба, і обливати людей помиями, які не можуть тобі аналогічно відповісти.

Втім, вихід на ринг проти такого чоловіка як Таранда - чергова яскрава ілюстрація того, що почуття реальності у Отара ніколи не було. Про що він думав – незрозуміло. Найлогічне пояснення – що ні про що. Та й що можна було очікувати від людини, яка п'яною приходила на тренування?

Потім він буде нестримно брехати, що різниця у вазі у них була 46 кг (насправді 28: 72 у "Безстрашного Бічо" і 100 - у Таранди, що, звичайно, теж чимало); причому жодних претензій організаторам шоу Куш не висунув, а ось перед журналістами відігрався на повну. Брехатиме про кілограми (ніби цього не можна перевірити), брехати, що від удару Таранди він вилетів з рингу, а той наздогнав його і почав бити (насправді сам Куш повернувся до суперника спиною, внаслідок чого отримав зауваження від судді).

Жінок, у портреті зазначеної медійної особистості, ймовірно, особливо зацікавлять його стосунки з "прекрасною статтю". Спеціально для них повідомляю, що Отар Шалвович був тричі одружений. І від кожної з них гарячий кутаїський хлопець має кілька дітей. Така грузинська велелюбність сильно вдарила по гаманцю Отара. Колишнє подружжя відсудило в нього майже всю власність. До того ж, як то кажуть, він змушений щомісяця платити чималі аліменти.

Не знаю, чи є у грузинів подібне прислів'я, але російську Отар Кушанашвілі явно забув: "Любиш кататися - люби і саночки возити".

У мене багато фотографій із Отаром. Але тоді я знімав на плівку та фотографії, відповідно, на папері. Потрібно сканувати. Ну, чесно кажу – небажання. Сканер підключати, драйвери ставити. Може, якось потім. Тому ілюструю картинками з Інтернету.

Далі буде.

За роки своєї діяльності Отар Кушанашвілі був нагороджений різними епітетами: і обурювач спокою, і епатажний, і непередбачуваний, що говорить про те, що він нікого не залишає байдужим до своєї персони.

Його творча біографія ніколи не стояла на місці, тому Кушанашвілі спробував себе журналістом, актором, ведучим теле- і радіопрограм, а також написав кілька книг. Він знає багато таємниць зірок російського шоу-бізнесу, про які часто говорить у своєму улюбленому стилі з часткою сарказму.

Захоплення журналістикою у шкільні роки

Майбутній журналіст народився 1970 року в Кутаїсі, Грузинська РСР. Його батьки не мали стосунку до творчих професій. Батько та мати займалися вихованням ще чотирьох дітей, його сестер та братів. Отар ще в дитячі роки ріс товариським і емоційним хлопцем, який не тільки хотів багато знати, але й міг сміливо висловлюватися з приводу.

У шкільні роки він любив читати, спочатку це були книги, а потім друковані видання, такі як «Літературна газета». Потім юнак почав писати свої перші статті, які надсилав до місцевої газети «Кутаїська правда». Після закінчення школи перед ним не постало питання про вибір майбутньої професії, оскільки він давно вирішив пов'язати своє життя з журналістикою. Незабаром Кушанашвілі поїхав до Тбілісі, де став студентом університету, проте він так і не закінчив його. Відслуживши два роки в армії, він поїхав до Москви.

Побудова кар'єри на радіо та телебачення

Але підкорити столицю було не так просто. Щоб отримати місце редактора у звичайній газеті, йому довелося підробляти шкільним сторожем та прибиральником. Однак майбутній журналіст не опускав руки, розсилаючи своє резюме до численних друкованих видань. У 1993 році він був прийнятий до штату газети «Новий погляд», де вже через кілька місяців зміг заслужити похвалу за відмінне інтерв'ю.

Незабаром Отару вдалося поспілкуватися з Іваном Демидовим, який помітив спритного журналіста та запросив його вести новий проект «Акули пера» на каналі ТВ-6. За короткий термін рейтинг цієї програми зашкалював, а запрошені гості в особі багатьох знаменитостей шоу-бізнесу були збентежені провокаційними питаннями нового ведучого. Однак, незабаром Кушанашвілі залишив шоу і застосував свої здібності у багатьох музичних програмах: «Вечірка з Метелиці», «Обоzzz-шоу», «Опс-Попс», «На бульварі», «Час-гроші», «Великий куш», які глядачі могли побачити на телеканалі ТВ-6, СТС та ДТВ.

Кар'єра журналіста та ведучого впевнено йшла вгору: 1995 року він уже працював на посаді головного редактора «МузОБОЗу», який виходив пізніше як тижневик «Музична правда». У його творчій скарбничці є також участь як радіоведучий «Європи плюс», а також журналістські статті для газет «Аргументи та факти», «Вечірня Москва», «Московська правда», «Нічне рандеву» та інших. Не оминув Отар і кінематограф, зігравши в таких фільмах, як «33 квадратні метри», «Каменська-3», «Клуб» та інших. У 2016 році йому запропонували стати провідним програми «Природний відбір» на телеканалі ТБ Центр, де йому компанію становить Зінаїда Руденко.

Роль чоловіка та багатодітного батька

Виступаючи у суспільстві та на екрані під маскою скандального та гострого на мову журналіста, в особистому житті Кушанашвілі є люблячим та дбайливим батьком та чоловіком. Його першою дружиною стала колега з цеху – Марія Горохова. У шлюбі з журналісткою народилося троє дітей: дочка Дарина та сини Георгій та Ніколос. Після розлучення перша родина оселилася у Києві. З другою дружиною, юристом Іриною Кисельовою, він прожив п'ять років, займаючись вихованням дочки Еліни та сина Федора.

Справжнє щастя він набув у третьому союзі, в якому його обраницею стала бізнес-леді Ольга Курочкіна. Громадянське подружжя стало батьками тричі: у них підростають троє дітей: син Мамука, дочка Олена та син Роман, який з'явився на світ зовсім недавно – у 2016 році. Шоумен дав ім'я дитині на честь свого загиблого брата Романі. З дітьми від колишніх шлюбів він підтримує спілкування та допомагає їм у всьому. Він пишається успіхами старшої дочки Дарії, яка має намір пробивати шлях на телебаченні.

Телеведучий займається не лише творчою діяльністю, а й має власний бізнес – грузинський ресторан Satrapezo. З деякого часу 47-річний Кушанашвілі став стежити за своїм зовнішнім виглядом та вагою, бо при зростанні 177 см мав зайві кілограми. Однак, він не став слідувати новомодним рекомендаціям щодо схуднення, а просто став менше їсти, скинувши через деякий час 14 кг. Добившись хороших змін фігури, що умен має намір зайнятися також своєю особою, щоб на екрані виглядати молодше.