До кінця року співробітники державних суперкомпаній мимоволі опиняються в центрі уваги: \u200b\u200bділові видання розповідають про величезні бонуси, які належать топ-менеджерам гігантів, і складають рейтинги найдорожчих святкових корпоративів, вражаючих публіку розмахом і щедрістю. Досвідчений менеджер, який зробив хорошу кар'єру в державній нафтогазовій компанії, анонімно розповів The Village, як влаштована його робота і життя.

Про кар'єру

До 2011 року я працював в одному з підрозділів компанії в Іркутську. До того моменту, коли мені запропонували переїхати в Москву, я був начальником відділу по промисловим закупівель - це дуже хороша позиція, на регіональному ринку праці про неї можна було тільки мріяти. Оскільки нових проектів в регіоні було багато, роботи було хоч греблю гати: це проведення тендерів на поставку обладнання, оформлення закупівель, проведення всієї документації тощо.

У Москву поїхав по так званому набору на місцях: кращих співробітників підрозділів везуть на стажування в московські департаменти з тієї ж спеціалізацією зі збереженням зарплати, але на посаду нижче. В регіоні ти хоч і невеликий, але начальник, а в Москві стаєш, наприклад, заступником. Інша справа, що і можливостей для зростання відразу набагато більше. У компанії дуже розгалужена структура, і останнім часом співробітникам з універсальними компетенціями (тим, хто більше займається бізнес-процесами, а не виробництвом або сервісом) намагаються в пріоритетному порядку пропонувати вакантні місця в інших філіях, якщо це дає хоч якийсь кар'єрний ріст .

Мені досить швидко пощастило: проекти в Іркутську були пріоритетними, я став заступником головного куратора регіональної інфраструктурної політики. А потім, коли його підвищили, мені запропонували очолити схожий відділ, який тоді формувався в рамках реформи адміністративної структури компанії. Це як раз співпало з рішенням про переведення всього підрозділу в Санкт-Петербург. Слово «відділ» мене спочатку дратувало, але його швидко підвищили до статусу управління. Оскільки компанії доводилося курирувати міський стадіон, частина підрозділів взяли на себе і це навантаження, в результаті їх статус був підвищений. Мій статус і зарплата - відповідно, теж. Я, звичайно, ніякої не топ-менеджер, я не член правління і не глава однієї з компаній холдингу. Але керівники управління - це вже менеджери вищої ланки. Як кажуть у нас, це не шість нулів в рублях, але трохи менше чотирьох нулів в доларах .

Про посидючості і мікроменеджментом

Взагалі, про кар'єру в таких величезних компаніях багато помилок. Я не раз чув розмови про блат, сімейність, непотизм і так далі. У таких випадках люди просто не розуміють, як працює тут система відбору персоналу: все дуже формалізовано, кілька співбесід, все результати твоєї роботи фіксуються, і від них залежить твоє майбутнє. Звичайно, я не кажу про небожителів, про їх світ я, може бути, знаю трохи краще обивателя, але теж далеко не все.

Я вважаю, що у мене успішна кар'єра, але на моїх очах були куди більш цікаві злети. Наприклад, дівчина працювала програмістом (до речі, теж в Сибіру), їй було, здається, 24 роки, коли її перевели на модернізацію внутрішньої системи обліку в Москву, а потім теж в Петербург - зараз вона працює заступником директора дуже великого центру розробок, який займається обслуговуванням всіх інформаційних систем компанії. Якщо у тебе є задатки менеджера і ти вмієш *** (Докопатися. - Прим. Ред.)   до мишей, то є всі шанси тут за п'ять-сім років зробити хорошу кар'єру. Дуже велика частина роботи - це саме формальні процеси, вміння тримати їх під контролем, вміння працювати з документами . Чим більше структура, тим більше можливостей рости за рахунок посидючості. І це, на мій погляд, не негативна характеристика: не було б посидючих співробітників, тут би все давно розвалилося. Мені на кар'єру (ну, принаймні, на її перший етап) знадобилося близько десяти років. Це все тому, що я намагався бути панком, шукати творчі підходи. Все це в таких компаніях не потрібно: важливо вміти контролювати себе і стежити за дрібницями. Коли думають про таких гігантських компаніях, відразу розмірковують про макроменеджменте. А насправді все тут тримається на мікроменеджментом. Це царство мікроменеджменту, яке чомусь мало хто помічає .

Про державу в державі

У будь-якій великій корпорації складна система матеріальної мотивації співробітників. Це, насправді, дуже важливо: коли співробітників в корпорації десятки тисяч, а менеджерів з великим об'ємом завдань, відповідальності і повноважень - не менш як тисячу, утримати всю цю махину можна тільки чітким і своєчасним матеріальним стимулюванням. У нас до цього очевидного корпоративному правилом додається ще й те, що компанія державна і на рівні управління досить традиційна: багато керівників середньої ланки старого гарту, багато співробітників на місцях, які бачили ще радянську систему заохочення. Тому слова «премія» і «бонус» тут важливіше власне зарплати.

Ідеологія така: зарплата - це те, що тобі належить за законом, а премії і бонуси - це і є скрепа, знак того, що система стоїть на ногах. Люди повинні бути впевнені, що все в порядку, що компанія розвивається .   Цікаво, що система матеріальної мотивації тримається скоріше на переконаності керівництва в її важливості. Хоча, наприклад, видно, що в минулому році, коли під час кризи премії сильно урізали і скоротили, це мало позначилося на формальних результатах підрозділів, показники були або такі ж, або навіть вище, ніж в гладкі роки. Тобто з точки зору прямого менеджменту в такий преміальною системою, може, і немає сенсу. Але зате, як мені розповідали психологи з кадрового управління, сильно впливає на зниження саморефлексії: люди не те щоб стають безкомпромісно лояльними, але розуміють, що життя складна штука, що держава не завжди зло.

Взагалі, є поширене твердження: державна корпорація - це держава в державі. Так ось , багато, працюючи тут, саме так роботодавця і сприймають: він і є ідеальне держава, повна протилежність тому, що ми бачимо, виходячи з офісу. Багате, ефективне, щедре, найчастіше справедливе, чисте .   У цьому сенсі довга робота тут може сприйматися навіть як еміграція - можливість надовго виїхати в якусь іншу країну. Так, є купа інших великих успішних компаній з особливою і дуже комфортною корпоративною культурою. Але в Росії немає інших таких масштабних, розгалужених структур, де приватні принципи управління персоналом так явно були сусідами б з державними підходами. Звідси і відчуття окремої країни.

Про премії і бонуси

У мене є зарплата, бонуси і різні доплати. Розрахунок їх не найскладніший, але більшість в це навіть не вникають, хоча за запитом в бухгалтерії тобі, звичайно, все пояснять, а в кінці кварталу або року потрібно підписати кілька додаткових папірців. Що точно є крім окладу? По-перше, премія до професійного Дня нафтовика і газовики 6 вересня, вона виплачується всім співробітникам - це місячний оклад. Ще є 23 лютого і 8 Березня - за це, наскільки я пам'ятаю, належить від 100 до 168 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в залежності від посади і тарифної ставки. Є різні ювілейні дати - це теж місячний оклад. Можна отримати почесну грамоту співробітника компанії, у більшості керівників середньої ланки вона є - це близько 20 тисяч.

Ідеологія така: зарплата - це те, що тобі належить за законом,
а премії і бонуси - це і є скрепа, Знак того, що система стоїть на ногах

Але найголовніше - це, звичайно, бонуси. У моєму випадку це 50% річного окладу. В останні два роки розмір бонусу був менше, але в цьому збираються зберегти колишню ставку. Найчастіше завдання ставляться на початку року, і, якщо ти не зовсім дурень і здатний планувати свій час, виконати їх не так складно. Щоб розраховувати на бонус, важливо вже в лютому розписати план роботи на рік вперед, самому поставити собі не тільки оперативні, але й стратегічні завдання. Навіть якщо їх не ставили на початку року зверху, рано чи пізно вони з'являться, і тоді є можливість розвантажити, наприклад, вже наступного року.

На зарплату живуть, а бонуси прийнято інвестувати. Керівники напрямків і департаментів, якщо судити по колу мого спілкування, зазвичай прагнуть інвестувати в нерухомість. Стимул працювати без збоїв великий: за пару-трійку років можна накопичити на гарну квартиру або на швидку іпотеку для покупки дуже хорошої квартири. Про нерухомість все думають. Це ідея фікс. Я знаю досить багато хороших хлопців-управлінців, які йшли сюди з однією метою - відпахати п'ять років, купити квартиру і звільнитися. Багато хто так і роблять. Сьогодні він начальник департаменту з енергетики, а завтра - дауншифтери на Балі з хорошою рентою .   Кращого місця для такої стратегії, мені здається, годі й шукати: унікальне поєднання досить комфортних професійних цілей (часто розмитих, а тому відносно легко досяжних), лояльної бонусної системи і доступу до кредитних ресурсів (у компанії є свій банк з дуже вигідними ставками для співробітників всього холдингу).

Про переїзд в Петербург

Рішення про переїзд компанії в Петербург, звичайно, майже всіх шокувало. Про це говорили давно, але ще три-чотири роки тому ніхто не вірив, що тотальний переїзд все-таки трапиться. Було зрозуміло, що частина компаній холдингу точно перенесуть, але все до останнього сподівалися, що їх це не торкнеться. Коли я говорю «все», то майже не перебільшую: від рядових співробітників, бухгалтерів, офіс-менеджерів до топ-менеджменту. Уявіть собі: у вас найкраща робота у світі, ви вже осіли в Москві, сім'я вкоренилася, квартира, можливо, куплена, і ось вам пропонують протягом півроку поїхати в інше місто - і не у відрядження, а, вважай, назавжди. При цьому відмовитися неможливо: іншої такої роботи не буде, а альтернатив в Москві не пропонували. Рішення було прийнято безкомпромісне.

Сам я переїзд пережив досить легко. Я встиг пропрацювати в Москві три роки, квартиру купив, але сім'ї ще не було, а в Петербурзі, навпаки, було кілька старих приятелів (так вийшло, що вони переїхали з Іркутська туди ще раніше за мене). Я спочатку вирішив, що треба стати петербуржцем, навіть став читати якісь книги, путівники, вивчати райони міста, але потім зрозумів, що така підготовка - справа зайве. У мене немає відчуття, що це різні міста. Можливо, у мене спеціальний коло спілкування і я мало виходжу за межі звичних місць, але всі розмови про низьку енергетиці, про те, що в Петербурзі все сплять, п'ють або ще щось, мені здаються вигаданими. Десь це, напевно, відбувається, але у нас в офісі ритм життя не змінювався.

Про адаптацію в новому місті

Але для багатьох переїзд був справжньою катастрофою. Процес поетапний, він повинен був закінчитися вже в цьому грудні, але, насправді, думаю, терміни продовжать - до літа наступного року. Тих, хто переїхав в рамках першої хвилі два-три роки тому, намагалися адаптувати до нової реальності різними способами. Організовували екскурсії, наймали дорогих гідів, намагалися показати, як всім пощастило: яка навколо краса і так далі. Але виглядало це зазвичай так. Спочатку автобус з бухгалтерка катається по центру міста, вони з цікавістю слухають, захоплюються красою, але в душі розуміють, що все не так просто. Потім їх везуть в район новобудов, куди-небудь на Ржевка, і кажуть: «А ось тут ми пропонуємо продати вам квартири за спеціальною ціною», - в результаті весь автобус реве .   Здача внутрішньої квартальної звітності два роки тому збіглася з остаточним перекладом в Петербург бухгалтерії підрозділу: я щодня бачив заплаканих жінок, яким в цьому місті не подобалося буквально все - і погода, і люди, і будівлі. Це при тому, що переїзд, звичайно, фінансово щедро підтримувався - і доставка речей, і пошук житла, і організація освіти для дітей.

У менеджменту все проходило трошки легше, але теж зі своїми задовго. Один колега більше чотирьох місяців з принципу їздив між містами кожен день - на «Сапсані»: вранці виїжджав до Петербурга, а ввечері назад в Москву .   Тільки б не жити тут. Потім його схантілі в іншу компанію, назад до столиці, більш щасливої \u200b\u200bлюдини, ніж він на той момент, я, напевно, ніколи не бачив. Є і протилежні випадки. Багато оцінили, що тут великий історичний центр з відносно дешевою нерухомістю, в двох кроках від центрального офісу. Ще всім подобається Карелія: багато дешевої землі для літніх заміських будинків. Загалом, один з підсумків всієї цієї катавасії з переїздом в тому, що у багатьох з'явилося дві дачі. Підмосков'ї - для надійного майбутнього. А в Ленінградській області з Карелією - для відпочинку.

Ще колег справедливо дратував місцевий аеропорт з жахливою бізнес-зоною. Деякі топи, які не вилазять з відряджень, навіть спеціально відкладали переїзд до того моменту, поки не відкрився новий термінал. Зараз все стало набагато пристойніше, це їх якось змиритися з дійсністю.

Коли думають про гігантських компаніях, Відразу розмірковують про макроменеджменте.
А насправді   це царство мікроменеджменту, Яке чомусь мало хто помічає

Про відпочинок і споживанні

У Петербурзі все більш компактно в порівнянні з Москвою, вибір теж менше. Це навіть зручно. Як в столиці ми все зустрічалися в одних і тих же ресторанах, так і тут. Просто на пошук «точок сили» в новому місті пішло менше часу. Наше коло, якщо говорити про світських місцях, найчастіше буває в «мансарда» на Почтамтской, в «Строганов стейк хаусі», під Francesco. Ще є бар Lombard. Іноді паб «Діккенс». Загалом, це така постійна середовище проживання. Якісь інші бари в місті? Не знаю, у мене не дуже хороший досвід. Рік тому у нас в управлінні був новорічний корпоратив, я програв в конкурсі і обіцяв співробітникам, що ми поїдемо на Думську вулицю. Ми провели там в декількох місцях, здається, пару годин, але так погано на наступний ранок мені ніколи не було. Я не сноб, зазвичай п'ю звичайний віскі. Але там нам явно наливали щось не те. В цілому ж активний публічний дозвілля я сам не дуже вітаю, мої співробітники це знають. Вдень графік зовсім не вільна, і якщо хтось засиджується в ресторані довше покладеного, догану від мене неминучий.

З чим в Петербурзі проблема, так це з одягом. Один з моїх колег жартував: «Дивно, що це ще не обговорюється на раді директорів». Дуже поганий вибір магазинів з костюмами за нормальними цінами, знайти швидкий варіант, коли він раптом знадобився, не завжди виходить. Є зрозумілий дрес-код: костюм менеджера мого рівня не може коштувати дешевше 4 тисяч євро. Це таке негласне правило .   У Петербурзі все або набагато дорожче (і це головна загадка - хто це все купує?), Або набагато дешевше і гірше. Можна використовувати кравців, але для офісного дрес-коду такі костюми не підходять. Дуже важливо, навіть маючи таку можливість, дотримуватися кордон: дуже дорогий костюм при зустрічі з керівником компанії холдингу, членом правління або його заступником може виглядати занадто зухвало. Той, хто працює тут уже багато років і, що називається, натренував очей, легко визначить, який у тебе костюм і де ти одягаєшся. Формула така: одягайся дорого, але не багато. Вона ж може бути застосована і до автомобілів. Багато при бажанні можуть собі купити роллс-ройс, але ніколи цього не зроблять.

Радує, що ми працюємо «в державі в державі»: тут все-таки більш вільні порядки. У якийсь момент пішла хвиля чуток, що нам теж, як і чиновникам, можуть настійно не рекомендувати відпочивати за кордоном, але до таких безумств все-таки не дійшла. Правда, ще в минулому році співробітники центрального апарату могли претендувати на оплату проїзду до місця відпочинку в будь-якій точці світу. Але тепер вони живуть в режимі імпортозаміщення: оплачують тільки поїздку в один з корпоративних пансіонатів в Росії або країнах СНД. Але тут це зараз популярністю не користується. Якщо хочеться поїхати швидко, завжди є Фінляндія. Це новий напрямок, раніше його недооцінювали, а тепер, звичайно, фіни повинні прославляти наше начальство, яке вольовим рішенням перевело всіх своїх співробітників ближче до кордону.

ілюстрації:   Катя Баклушін

Висока вартість нафти, а також очевидні передумови її подальшого зростання, залучає в галузь все більшу кількість фахівців. Багато сьогодні не на жарт замислюються про кар'єру в нафтовій і газовій промисловості, яка гарантує високий рівень доходу і стабільність роботи.

Якщо ви зараховуєте себе до цієї групи професіоналів, і серйозно зацікавлені в кар'єрі нафтовика, перш ніж приступати до пошуку роботи необхідно розібратися в самій галузі, і які види діяльності вона може запропонувати конкретно вам.

Високий рівень затребуваності на сьогоднішній день спостерігається в робочій сфері, яка є основною діяльністю в «нафтову». У цю категорію входять такі види зайнятості як: робота з обладнанням для буріння свердловин або в суміжних галузях - наприклад, компресори для біогазу (установка, перевезення, ремонт і обслуговування), інженерно-технічна діяльність, дослідження, пошук та розвідка родовищ, а також вивчення загальних факторів геологічної діяльності, питань екології і т.д.

Звичайно ж, робітничі професії це завжди складні, але разом з тим стартові вакансії, які дають високі шанси просунутися по кар'єрних сходах в подальшому. Особливо цікавою дана сфера буде для тих, хто не має вищої освіти, або незацікавленість у роботі з академічними знаннями.

Найбільш поширений вид діяльності в нафтовій промисловості - це оператори. Їх основним завданням є обслуговування свердловин та обладнання з видобутку нафти, нафтопроводів і т.д. Цей вид роботи для тих хто любить займатися ручною працею і знає толк в управлінні обладнанням.

А ось робота техніком передбачає взаємодію з електротехнічним обладнанням, автоматикою і електронікою. До завдань фахівців даного напрямку входить монтаж, обслуговування, контроль стану і ремонт, застосовуваного в нафтовій галузі обладнання. Для виконання цих функцій необхідний потрібний рівень знань і умінь, а також спеціальний допуск дозволяє виконувати роботи. Звичайно ж, даний напрямок буде цікаво тим, хто вже має електротехнічне освіту, і навіть має досвід.

Однією з найбільш цікавих професій в нафтовій промисловості є дослідницька робота геологів. Для роботи на цій посаді необхідний високий рівень знань і відповідну освіту. Спеціаліст геолог повинен мати пізнання у фізиці, біології, хімії, проводити дослідження і робити висновки на основі зібраних даних. В основні завдання геолога входить пошук родовищ, оцінка їх обсягів, аналіз сейсмічної активності, вплив процесів видобутку на геологічні процеси. Відповідно дана вакансія підійде тому у кого вже є необхідна освіту або він тільки планує його отримати.

Ще одна поширена професія в нафтовій промисловості - інженер-нафтовик. Дана спеціальність затребувана в багатьох відділах і подструктурах нафтовидобувній і переробній галузі. У роботу інженера входить управління процесами розробки родовищ, планування заходів пов'язаних з видобутком нафти, складання і розробка проектів будівництва установок по видобутку нафти, вирішення питань транспортування нафти та її переробки. Цей напрямок для тих, хто хотів би перебувати в самому центрі всієї структури нафтової промисловості.

У порівнянні із західною схемою професійного орієнтування, де присутній поділ на Petroleum engineering (інженери нафтовики) та Reservoir engineering (інженери георазработчікі), в РФ поділ представлено у вигляді "технологів" та "геологів". До перших відносять фахівців зайнятих у сфері технологічних процесів і пов'язаних з ним обладнанням, другі - ведуть безпосередню роботу з нафтоносними пластами.

Присутній в нафтовій промисловості і економічне підрозділ, де окремим рядком стоїть фінансування і інвестиції. А ось бухгалтерія нафтової компанії може проводитися із залученням аутсорсингу.

Спеціаліст з розвідки родовищ нафти і газу, найважливіших джерел енергії сучасної цивілізації.

особливості професії

Геолог-нафтовик - це спеціалізація геолога, спрямована на роботу з рідкими (нафта) і газоподібними вуглеводнями.

Головне завдання будь-якого геолога-пошукача - пошук родовищ корисних копалин. Геолог-нафтовик шукає нові родовища і оцінює потенціал наявних.

Чому газ і нафту згадуються завжди в одній «зв'язці»?
  Справа в тому, що газ - це постійний супутник нафти. Той, хто бував в місцях видобутку нафти, напевно бачив палаючі на великій висоті смолоскипи. Це горить газ, що виривається з надр разом з нафтою, і не завжди вдається раціонально його використовувати. Також раз буває розчинений в самій нафти, і він виділяється вже в процесі її переробки.

Сучасний світ повністю залежимо від джерел енергії, до числа яких відносяться нафта і газ.
  Нафта використовували як пальне речовина ще в стародавньому світі. А в кінці XIX століття вона стала основою для проривних технологій. Німецький інженер Готліб Даймлер винайшов компактний бензиновий двигун, який можна було використовувати на транспорті. Це відкрило дорогу автомобілебудуванню. З того часу потреба в нафті неймовірно зросла. Розширилося і сфера застосування і нафти, і газу. Ці речовини використовуються не тільки як паливо, а й у хімічній промисловості.

Російські нафтогазові родовища в основному були розвідані ще за радянських часів, але з кожним роком все гостріше стоїть завдання пошуку та освоєння нових. А це означає нові дослідження, нові розвідувальні експедиції.

Однак робота з розвідки родовищ починається задовго до відправки геологів до місця пошуків. По-перше, це місце потрібно вибрати. Але не методом тику, а на підставі наукових даних.
  Ведеться ретельна підготовка. Керівник розвідувального проекту вивчає дані про місцевість, становить план пошуків, спираючись на геодезичні дані, власні пізнання в області будови руху земної кори.
  Він вирішує, де саме геологічна партія (загін геологів) почне пошук. Після цього готується обладнання для пробного буріння, польові лабораторії, всюдиходи, паливо тощо.
  Уже під час експедиції постійно оцінюються результати пошуків, змінюється тактика роботи.

Коли родовище виявлене, починається його розробка. Геологи беруть участь в проектуванні родовища, контролюють процес видобутку. Згодом, коли поклади нафти і газу виснажуються, родовище доводиться реконструювати, консервувати (припиняти роботу) або навіть ліквідувати. Всі ці етапи життя родовища також вимагають участі геолога.

Робота геолога пов'язана з поїздками в неосвоєні, безлюдні райони. Іноді доводиться місяцями жити в найважчих умовах. У кого-то «поневіряння по тундрі» викликають жах, а для інших життя в наметах, подолання фізичних труднощів в поєднанні з напруженою професійною роботою - це романтика. А образ геолога з гітарою - символ веселою стійкості.

Робоче місце

Геолог-нафтовик може працювати в виробничих і науково-технічних підрозділах компаній, що добувають нафту і газ. А також в науково-дослідних інститутах нафтогазового профілю. Робота геолога пов'язана з далекими відрядженнями, життям далеко від населених пунктів.

Оплата праці

Діапазон зарплат на 28.12.2017

Москва 80000-115000 р.

важливі якості

Професія геолог-нафтовик передбачає допитливий розум, схильність до технічних і природничих наук, хороший інтелект, пам'ять. Працьовитість, терпіння і потрібне міцне здоров'я.

Знання та навички

Геолог-нафтовик в своїй роботі використовує знання будови земної кори, літосфери, геологічних процесів, еволюції органічного світу, екології та ін.
  Він повинен знати методи розвідки родовищ вуглеводнів. Також йому потрібно знати технології буріння, випробування, експлуатації свердловин, методики їх дослідження.

Де вчитися на Геолога-нафтовика

Курси:

  (СНТА) кілька років працює з нафтогазовими компаніями Росії. Ми проводимо курси з підвищення кваліфікації і курси з професійної перепідготовки за напрямом "Геологія нафти і газу" для таких компаній як "Газпром" і "Роснефть". Освітні курси мають акредитацію в Міністерстві освіти, тому після закінчення навчання видаються документи державного зразка. Отримати нову професію може будь-який громадянин на базі будь-якого середньої професійної або вищої освіти.

Міжрегіональна Академія промислового і будівельного комплексу (МАСПК)   запрошує на професійні курси за програмою